Для любителів старовини…Присвячується!

Пропоную до уваги туристоманів ще один маршрут Кам’янко-Бузьжчиною. Починається він з Кам’янки-Бузької (про саму Кам’янку напишу якось окремо, у цьому маршруті будуть згадані інші забутки). Дуже зручно добиратись до ст. Батятичі електричкою, далі на Ягідню — населений пункт за 3 км від райцентру. У Ягідні при дорозі знаходиться каплиця…

У багатотомнику Koscioly s klasztory… є згадка про філіальну каплицю в цьому селі (1910р.), ймовірно це вона, але каплиця настільки відремонтована, що важко сказати чи це стара чи нова капличка, я більше схиляюсь до 1 варіанту.

Наступним пунктом моєї подорожі стало село Обидів, схематизми згадують у цьому селі також каплицю, до того ж дере’яну 1882 року, але її у цьому селі я не знайшов, та й місцева жителька говорила що у них римо-католицьких капличок не має.

Але все цікавіше було попереду…

А саме у селі Зубів Міст, точніше у його частині, яка на польських довоєнних топокартах позначається як Ружанка (Rozanka). Але у самому Зубому Мості є церква, яка своїм силуетом повторює контури перебудованого костьолу.

Шукав я костел в селі та не знайшов, а виявляється він знаходиться при дорозі вже у хутірку Рожанка (далі за Зубим Мостом), яке на сучасних топокартах 1:200000 навіть не позначається.

Костел розташований при дорозі, перебуває ще у досить доброму стані (порівняно з деякими закинутими костелами які мені доводилось бачити), символічно біля нього розташовано декілька старих надгробків та насип.

Хутір Ружанка

Про костел є згадки в схематизмах, зокрема відома дата побудови це 1905 р., посвячений костел був 18 жовтня 1908 року — ця дата є вирізьблена і на фронтоні костьолу. Мені костел сподобався, все-таки він вирізняється з-поміж інших, особливістю його є прибудована каплиця з лівого боку і надпис на фронтоні: « O NAISLODSZE SERCE JEZUSA ZMILUISIE NAD  NAMI ROKU 1908″. Над цим надписом є ще один, але він надто затертий.

В інтер’єрі костьолу збереглися хори.

На цьому маршрут закінчився, але в Кам’янці мені вдалось віднайти ще одну «забутку», яка на сьогодні виглядає так:

…а колись виглядала так:

Костел Св. Духа, традиційно пов’язаний з першим парафіяльним храмом у Кам’янці-Бузькій, відбудовувався, принаймні двічі, а 1910 року його розібрали. У 190-1909 рр., спорудили нову святиню Св. Духа (реставрація — 1938 р.), яку за радянської влади пербудували на ковбасний цех. Сьогодні споруда костьолу стоїть пусткою, до того ж обгороджене високим парканом, швидше всього використовується під технічні потреби. Але мені вдалося зробити одне фото, доклавши трішки зусиль, щоб сфоткати його ось так:

Костел знайти не важко, але от розпізнати його після того як «безможники» перебудували його на ковбасний цех з-поміж інших споруд міста не легко. Він розташований при дорозі, трохи вище від розташування дерев’яної церкви (про яку окрема історія).

27.12.09

Крехів. Василіанський монастир

Крехів знаходиться за 5 км від Глинська (моя стаття про Глинськ на сайті  «Галицький туризм» — http://galtur.com.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=52&Itemid=1). Це велике село, яке бере свій початок від часів Київської Русі, хоча перша письмова згадка про нього належить до 1456 року.

При в’їзді до населеного пункту знаходиться невелика каплиця, збудована на початку 20 століття. У самому центрі села розташована дерев’яна церква Святої Параскеви П’ятниці, збудована у 1724 році. У храмі зберігається іконостас роботи І. Рутковича.

Найбільшою гордістю Крехова є величний комплекс греко-католицького василіанського монастиря Святого Миколая, що був заснований близько 1618 року.

За півтора кілометра від сучасного монастирського комплексу (туристичну стежку позначено вказівниками) знаходиться древній печерний монастир. Саме тут, згідно з легендою, у 1612 році чернець Києво-Печерського монастиря Іоїл та його сподвижник Сильвестр заснували перший печерний храм. Місцеві мешканці називають це місце скелею Тимоша. До сьогодні мандрівники можуть оглянути печери старовинного монастиря.

Неподалік від печерного монастиря, знаходиться цілюще джерело, над витоком якого побудовано каплицю Пресвятої Богородиці.

За легендою, саме тут було об’явлення Богородиці.

Вертаючись до комплексу монастиря, варто зазначити, що у 1661-1687 роках було побудовано величні кам’яні мури та башти, відновлені зараз.

У 1721-1737 роках було зведено сучасну кам’яну церкву Святого Миколая та келії. Зараз у монастирській церкві зберігається дві чудотворні ікони — Матері Божої Верхратської та Святого Миколая-Чудотворця.

У середині 18 століття було споруджено величну центральну браму монастиря та дзвіницю. Монастир перетворився на важливий релігійний центр, чому сприяла розміщена у його стінах друкарня.

На горі Побійній, що височить над монастирем, можна оглянути старовинне кладовище монахів-василіан, засноване у 18 столітті.

На горі також розміщується монументальний комплекс «Хресної дороги», присвячений страстям Христовим під час сходження на гору Голгофу.

Одна зі стацій

У 1946 році монастир було ліквідовано. До часу відновлення державної незалежності Україниу приміщеннях монастиря розташовувався інтернат для психічно хворих дітей. З 1991 року монастир було відновлено. Зараз тут знаходиться Вища духовна василіанська семінарія.

Монастир у Крехові є найвідомішим паломницьким місцем на території Львівщини. Великий відпуст у монастирі проводиться 22 травня — на свято літнього Миколая та 19 серпня, у день Преображення Господнього.

Маршрут вихідного дня Кам’янкобузьжчиною

А почався він із залізничної станції «Добротвір», від якої ми рушили до старовинного містечка Старий Добротвір. Дорога до Ст. Добротвору пролягає (швидше польова грунтівка) через хутірок Матяші і радянську «махіну» Добротвірську ТЕС.

Добротвірська ТЕС є першою тепловою електростанцією на Західній Україні. Будівництво станції розпочалося у 1951 році, а перший її турбогенератор запрацював у 1955 році. 60 % бюджету району дає саме Добротвірська ТЕС, але відповідно вона є головним забруднювачем повітря району, та й всієї Північної Львівщини.

4 ТУРБОГЕНЕРАТОРИ

Добротвір 1960 року перейменували у Старий Добротвір, оскільки назву Добротвір отримало поселення, яке виникло  поблизу у зв’язку з будівництвом та експлуатацією Добротвірської ДРЕС. Перша письмова згадка про місто належить до 1415 року.

У Старому Добротворі варта уваги споруда римсько-католицького костелу закладеного 1912 р., яка спочатку була дерев’яним. Вежа костелу видніється здалеку, перед костело , що дуже цікаво побудовані в один ряд, дві муровані церкви.

1926 року костел реставрували після руйнувань, завданих 1св. війною у 1915 р., та освятили під титулом св. Станіслава єп. мч.

Після 2св. війни костел закрили, перетворивши його на зерносховище. Нині повернутий до культу храм носить титул св. Станіслава єп. мч. і св. Йоана з Дуклі. Тішить те, що у костелі замінили старий дах на новенький; костел сподобався, не вистачає, як на мене, вітражів на склі.

Іншою цікавою пам’яткою Добротвора є дерев’яна каплиця Святого Дмитрія, збудована у 1750 р. Це пам’ятка національного значення. Знайти її не важко — потрібно від костелу дорогою повернути ліворуч, пройшовши метрів 200, на місцевому кладовищі можна буде і знайти цю пам’ятку.

Оглянувши пам’ятки Добротвора ми (далі по маршрути) рушили на село Сілець — розміщене над мальовничим Добротвірським вдсх.

Тут панує радянський дух

У Сільці є дерев’яний храм Усічення Голови Святого Івана Хрестителя 1929 року, добратись до нього не легко; потрібно звернути на грунтівку у хутірку Перекалки ліворуч (звідти видніються бані церкви) і йти нею до самого берега водосховища, а далі зорієнтуватись буде не важко — потрібно буде лише перейти на другий берег водосховища щоб оглянути церкву зблизбка.

Як сказав дослідник дерев’яних храмів Львівщини Віктор Громик (Ну, що тут сказати — сілецький храм неможливо забути, його місце розташування краще не придумаєш. Особисто ставлю йому п’ять балів з п’яти загальної оцінки — http://der-cer.lviv.ua/silec%20b.html /прим. автора) що у цього храму неймовірне розташування, з ним можна погодитись на всі 100%.

Сам храм зачаровує як і зблизька, так і здалеку — широке опасання, вдала підбірка кольорів помалювання стін і бляха яка взагалі не привертає уваги.

Від Сільці (не переходячи водосховища на інший бік від церкви) можна продовжити подорож на Руду-Сілецьку. До Руди-Сілецької краще добратись польовою грунтівкою: пройшовши селом Сілець, за мостом буде дорога на право, яка розходиться на три стежки, потрібно обрати середню і йти нею нікуди не звертаючи.Так можна потрапити прямо у село Руда-Сілецька, вигравши трохи часу і зкоротивши гак відстані. Якщо Ви захочете відвідати даний маршрут автомобілем, до прийдеться обмежитись оглядом церкви у Сільці;тоді потрібно їхати з Добротвора прямо на Руду, звернувши ліворуч (при розходженні доріг) на Руду-Сілецьку яка починається через 2 км.

Каплицю у Руді-Сілецькій збудували у 1903 році. Після 2 св. війни каплиця була закрита. Лише з 1993 року місцеві католики використовують колишню каплицю у якості костелу Матері Божої Фатімської.

Ось і на цьому закінчився маршрут!

Відгуки, пропозиції, фото стосовно мого блогу можна надсилати за адресою naza-lanko@yandex.ru

Ісаї

Село Ісаї — лежить в долині ріки Стрий та його невеликих приток між горами, за 13 км від Турки. Його населення складає понад 900 мешканців, самесело вперше згадується у письмових документах за 1459 рік. За переказами старожилів, назва села походить від імені священика-знахаря Ісая Дудзинського.

Від Львова доїхати до села Ісаї можна трасою Львів-Турка майже до самої Турки, а далі повернути наліво і проїхати близько 15 км асфальтовою і мальовничою дорогою вздовж р. Стрий.

Дорогою з Явори до Ісаї

У центрі Ісаїв знаходиться дерев’яна церква Святого Архангела Михаїла, збудована в 1663 році народним майстром Іллею Пантелеймоном. Церква в Ісаях одна із найдавніших дерев’яних карпатських церков.

Це єдина церква на Турківщині, яка зберегла свою первісну красу, і то тільки тому, що в даний час вона не використовується релігійною громадою. Усередині храсу знаходиться цікавий іконостас в стилі українського бароко,а стінопис храму відрізняється своєю неканонічністю.

Найкраще цю церкву оглядати в гарну сонячну погоду.

Поряд — не менш гарна, ніж сама церква, дерев’яна чотириярусна дзвіниця (1722 р.), верхні яруси якої мають аркадові галереї.

Ісаї — одне із найцікавіших місць Львівщини, яке потрібно побачити.

24.07.09