Поморяни (Золочівський район)

Перш за все в Поморянах слід оглянути костел, що розташований в центрі містечка.

«Кам’яний, однонефний, в плані хрестовий з граниною апсидою, рівний по ширині нефу і квадратним розміщенням до північно-східного кута». (памятки градостраїтєльства про костел в Поморянах).

Замок-палац 16-17 століття в Поморянах.

Стан замку на 01.11.08, а зараз можливо і гірший.

Храм Святої Трійці — 1890 року.

Дерев’яна церква Собору Пресвятої Богородиці 1690 року в Поморянах.

Цвинтарна каплиця Прушинських в Поморянах.

Мою статтю про Поморяни можна почитати на сайті — http://www.galtur.com.ua/.

Рукомиш

Рукомиш звичайне село у Бучацькому районі Тернопілля, як здається на перший погляд; але це «звичайне» село матінка-природа наділила незвичайними дарами, які в майбутньому можуть принести Рукомишу славу паломницького центру.

У Рукомиші знаходиться травертинова скеля з невеликою печерною церквою св. Онуфрія яка є пам’яткою природи. Довжина скелі становить 120-130 м, висота — 15-20 м.

Печерний храм у Рукомиші це святилище, культова споруда у травертиновій скелі. Храм розташований  на крутому правому березі р. Стрипа. Це — зал площею близько 25 м2.  На стінах і стелі видно сліди від вирубування каменю. Вхід — вис. 1,5 м і шир. до 1 м — з пд. боку. На північ від храму є ряд менших ґротів, вирубаних у скелі, які, очевидно, служили келіями для монахів. Неподалік входу — залишки стародавнього муру.

Біля підніжжя схилу розташована мурована церква св. Онуфрія з 1,5-метровими стінами (збуд. бл. 250 р. тому на місці однойменного дерев’яного храму).

За переказами, печерні храм і монастир облаштували 13 ст. 2 монахи Києво-Печерської Лаври, які тут зупинилися, рятуючись від татаро-монголів, коли Батий зруйнував Київ. Згодом їх силоміць переселили у новозбудований монастир оо. Василіян у м. Бучач. Скельний храм залишився, в ньому моляться досі. Нині він уособлює Божий гріб, тут лежить «фігура «Ісуса Христа, в страсну п’ятницю сюди вносять плащаницю для поклоніння. До скельної церкви підведено освітлення, тут засклено вікно, настелено підлогу, є ікони. Цей храм — частина культового комплексу, до якого також належить церква св. Онуфрія, Хресна дорога, басейн для освячення води. Сюди приходять численні паломники.

Каньйон — супер, споглядати на нього одне задоволення!

З каньйону також видніються руни замку в Підзамочку, які при нагоді можна оглянути.

ТЕРЕБОВЛЯ

Перша згадка про Теребовлю належить до 1097р., коли тут правив князь Василько (Іпатієвський літопис). Місто входило до складу Галицько-Волинського князівства, Польщі, Австро- Угорщини. Розташоване над р. Гнізна.

Теребовля багата на історичні пам’ятники. Археологічні дослідження, що проводились археологами, дають цінну інформацію про заселення цієї території ще в сиву давнину.

Огляд туристичних принад Теребовлі найкраще почати із костелу Св. ап. Петра і Павла. Його будівництво розпочато в 1924 році і завершено в 1928 році. Костел збудовано за проектом Адольфа Жишко-Богуша, одного з авторів реставрації всесвітньо відомого королівського Вавельського замку в м. Кракові. У 1956 році костел був пристосований під Будинок культури, в 1991 році приміщення було частково віддане римо-католицькій громаді. В 1996 році в костелі зазвучала музика органу.

Інтер’єр костелу відповідає делікатною простотою і витонченістю форм.

Центр Теребовлі — вул.Князя Василька, на якій зосереджено кілька цікавих пам’яток архітектури, про які мова йтиме далі…

Це перш за все ратуша. Ратуша в Теребовлі двохповерхова, споруджена ще в позаминулому столітті. У першу Світову війну ратушу було зруйновано, а потім відновлено з дещо зміненою вежею і без годинника. На верхівці вежі встановлено флюгер у вигляді герба Теребовлі, а на фасадній стіні ядро, знайдене на фортеці. У холі висять королівські дипломи з привілеями від 1660 року, стара карта м. Теребовля, ярмаркові привілеї видані Йосипом Другим. А 1970 році було вмонтовано годинник.

Цікавою пам’яткою Теребовлі є церква св. Миколи, кін. 16 ст. Перша згадка про церкву відноситься до 1614 року. Але її у 18 ст. було перебудовано. Мала колись оборонний характер. Зараз її теж реконструйовано.

В Теребовлі серед сакральної архітектури є також і монастир. Цей архітектурний комплекс добре зберігся. В монастирський комплекс входить Успенський костел. Його стіни і склепіння були розписані одним із найкращих майстрів фрескового стінопису Йосифом Майєром.

Строгі лінії пізнього Ренесансу з деяким впливом готики цього храму і дотепер викликають справжнє захоплення. До 1991 року приміщення костелу використовувалось як склад. З 1991 року костел почала використовувати міська громада УАПЦ (церква св. Володимира).

Найкраще місто оглядати з руїн замку (1631 р.), що знаходиться на околицях міста. На перший погляд замок видається невеликим, але це не так; за своїми розмірами і висотою мурів він займає високе місце у списку поруйнованих замків України. Замок — пам’ятка архітектури державного значення.  Керував роботами з будівництва замку теребовлянський староста Олександр Балабан.

Однак Теребовлянський замок має значно глибшу історію, початки якої губляться у княжих часах. Перший деревяний замок на крутій горі побудував, мабуть, теребовлянський князь Василько Ростиславович. Було це приблизно у 80-х роках 11 ст.

До наших днів дійшли руїни замку.  Всевладний час віками пронісся над руїнами твердині, а вони стоять… Надщерблені, покриті павутиною часу… Вони стали візитною карткою Теребовлі.

Руїни замку знаходиться в північно-західній частини Теребовлі на горі, яка була майже неприступною з трьох сторін. Довжина замку з півночі на південь 122м, зі сходу на захід — 65. В плані замок неправильної видовженої, звуженої на південь форми.

Ще трохи «історично-фізичних» даних про руїни: на сьогодні стіни замку складають 12-14м, ширина їх 5 м, заломлені під кутом в 100градусів, цей кут фланкують чотиригранна східна вежа та шестигранна західна. Третя вежа еліпсовидної в плані форми, розташована на півдні, з’єднує дві видовжені оборонні стіни. Висота 13 м, ширина муру змінюється від 3,5 до 5м. Північна і західна вежа збереглися на висоту двох ярусів, східна на три.

Тут можна гарно відпочити, також тут знаходяться давні вали.

Отже, Теребовля чудове місто,ще б відбудувати замок і їй не було б ціни. Найкраще подорож в Теребовлю поєднати з оглядом руїн замково-монастирського комплексу в Підгорі, що знаходиться за 2 км від міста. Найкращі враження гарантовані:)))

Подорож квітень 2009

ПІДГОРА

Підгорянський монастир — пам’ятка історії та архітектури XVII ст. Це один із найцікавіших монастирських комплексів Поділля, що розташований неподалік найстарішого міста Тернопільщини — Теребовлі. Руїни старовинного монастиря Спаса у Підгорі неподалік Теребовлі розташовані на вершині високого підняття, що його з однієї сторони ніби захищає річка Серет, а з іншої — Гнізна. Одразу ж неподалік обидві вони зливаються докупи.

Колись Підгора була окремим селом, а тепер входить до складу райцентру. Місцевість тут горбиста. Неподалік розкинувся ліс.

На фото — Церква №1. Дослідник галицької старовини Б.Януш вважає церкву старшою за оборонні мури і датує її XVIст. Тридільна церква Івана Хрестителя (24 на 14 м).Храм звернений святилищем до сходу, як і личить за канонами.Кажуть. цервка зберегла в своїй архітектурі аркадне склепіння та інші прикмети пізньої готики усуміш з ренесансовими впливами в прикрасах одвірків і наличників. Запам’ятовується вінонце на вежі церкви: воно у формі серця.

Монастир займав трапецієвидну ділянку, яку оточували муровані стіни й вежі — по одній на кожному розі. Західна стіна сягала 141 м довжини, східна і північна — по 85 і південна — 75. Вперше Підгорянський спаський монастир отців-василіан згадують в історичних джерелах 1650 року, хоча одні дослідники вказують, що церква Івана Хрестителя походить із XVI століття, а інші — що первісно обитель була дерев’яною.

Довгий час територія Підгорянського монастиря належала військовій частині, що не могло згубно не позначитися на стані пам’ятки. Ці руїни — це самі красиві руїни по яких мені довелося полазити. Як не дивно, але про це місце в самому серці подільської Галичини майже немає документальних свідоцтв.

Невідома конкретна дата заснування конвенту. Можна посилатися лише на скупі та непрямі свідоцтва, як-от, скажімо, на Специфікацію документів і фундацій Василіянських монастирів, пред’явлених високів губернії у 1776р. прокуратором ЧСВВ Севастяном Янковським: там вказується, що монастир заснований начебто руськими князями Васильком і Володарем Ростиславичем, тобто у ХІІст. Коли цим краєм заволоділа Польща, первісна фундація монастиря була збережена — разом з приналежним селом Семенів. Достідник історії монастиря Володимир Вуйцик вважає, що свідоцтвам про княжі часи заснування обителі можна вірити. Є певна паралель з василіанським монастирем у Пліснеську поблизу Підгорецького замку: навала Батия, певно, зруйнувала обидві обителі, обидві вони і відродилися у XVIIст. стараннями дідича Підгірець Станіслава Конєцпольського. А відомий краєзнавець Василь Ільницький проводить паралель ще й з Манявським скитом: такі ж величні розміри, такі ж міцні мури.

Трапецієвидні мури (144 м з заходу, по 85 м зі сходу та півночі, 75 м маємо на півдні). У кутах були, звичайно округлі оборонні башти, дотепер найкраще збереглася східна, вона навіть вберегла свою первісну циліндричну стелю.

 

 

Головна вежа з в’їздною брамою зведена у 1716р. (про це нагадує напис в обрамленні вікна на західній стіні).

Монастир зростав, славився на всю околицю своєю чудотворною іконою Богородиці — і вже на початку XVIIIст. Преображенська обитель входить до числа найзначніших монастирів галицько-подільського краю.

 

 

 

Підгора — це руїни замково-монастирського комплексу, що розташовані на території сучасного монастиря, за 2 км на південь від Теребовлі. Місце чудове — раджу усім побувати тут!!!

Краса — як в духовному так і в архітектурному плані. Підгорянський спаський монастир та його околиці — надзвичайно романтичне місце: річки, видолинки і пагорби, ліс, городище “костелок”, недіючі каменоломні і липова алея, що пов’язує їх з містом,…

…все це водночас навіває спокій і будить уяву.

Підгора forever!!!

Подорож квітень 2009