Ільник (Ilnik)

Дерев’яна скаральна архітектура Галичини є невід’ємною складовою культурної спадщини України. На території Львівщини є 24 збережених римо-католицьких храмів (костелів) збудованих з дерева (Мер’є О.В. Архітектура дерев’яних римо-католицьких храмів Галичини 2 пол. 17 ст. — 1 пол. 20 ст., Львів,2009).

Більшість із них зазнали суттєвих перебудов (обмурування, покриття бляхою, пофарбування, тощо) і втратили свій первісний вигляд. Лише деякі із святинь залишились первісно-збереженими, проте всі вони перебувають у покинутому стані (за винятком — дерев’яного костелу в Таданях).

На дослідження однієї із таких святинь я зібрався одного травневого дня…

Ільник — село в Турківському районі Львівської області, за 165 км від Львова і 10 км від районного центру міста Турки. Одразу зазначу, поїздка сюди вимагатиме великої терпеливості, адже тільки до Турки приміським поїздом треба їхати 4 години і ще згодом добиратись маршруткою (якщо пощастить).

Але зусилля виправдають сподіванння на всі сто…

З історичних джерел відомо що першочергово Ільник входив в склад поселення Турка. В 1566 р. повстав Ільник Королівський. В 1743 р. обидві частини Ільника (Королівський і Зим’янський) були передані під місійну опіку єзуїтів з Турки. Відтак Ільник належав до турківської парафії.

Вигляд каплиці і її стан збереження на протязі 14 років суттєво не змінився (зліва фото травень 2010, зправа фото 1996 р.)

В 1932 р. з ініціативи турківського священика Ігнатіо Кулаковського був організований комітет з побудови в Ільнику власної римо-католицької каплиці. Проект був виконаний у Львові. В 1932 р. вже був посвячений фундамент під будівництво каплиці. Будівництво святині тривало на протязі 1933 року, фінансування робіт в основному проводилось завдяки товариству «Bonus Pastor». В 2 половині листопада 1933 року будівництво каплиці було вже на завершальному етапі. Посвячення каплиці було 16 липня 1934 року.

Каплиця Матері Божої Скорботної в Ільнику розташована в центрі села, на схід від церкви, біля берегу річки Завадка. Каплиця дерев’яна, зрубової конструкції. Дах святині покритий шифером (добре що не бляхою — прим. авт.). Каплиця має трьохступінчасту сигнатурку, яку добре видно з дороги. Святиня звичайно що покинута, але добре що обгороджена сіткою, це запобігає проникненню різних тварин. В інтер’єрі збереглись дерев’яні хори зі сходами на них і дві бічних каплиці, головний вівтар, на жаль розтрощений.

Схематизми зазначають що в каплиці були два великих і 6 менших образів; таблиця на честь посвячення каплиці — звичайно що з цього нічого не збереглось.

Стан збереження святині нормальний, але де-не-де видніються дірки у даху, що спричиняє його пошкодження — а це лише справа часу. Структура стін каплиці збережена досить добре. Вікна забиті дошками. За розпланувальною структурою костел належить до храмів грецького хреста. За об’ємно-просторовим вирішенням святиня безвежева.

Святиня в Ільнику (1932-1934) — один із представників тогочасного дерев’яного будівництва на теренах Галичини, аналогів її практично немає. Вона є представником необарокової течії модерну. Її творці, а це організація Urzedu Konserwatorskiego у Львові виразно подбали про симетрію каплиці. Залишається лише сподіватися що знайдуться люди які б захотіли реконструювати каплицю в Ільнику і вона б надалі, як колись функціонувала за призначенням…

Белз — перлина з княжих часів

Найдавніша згадка про княжий Белз датується 1030 роком («Повість минулих літ»), у 12-15 ст. центр Белзького князівства (українська історична земля на Волині, пізніше воєводство у складі Польщі), 1462-1772 — Белзького воєводства. Протягом 18-20 ст. Белз перебував у складі Австрії, Австро-Угорщини, Польщі.

Наприкінці 1940-х Белз увійшов до складу Польщі, звідси було виселено все українське населення. Невдовзі, за договором 1951 року Белз увійшов до складу УРСР — із міста виселили всіх поляків.

Від цього часу Белз — провінційне містечко у Сокальському районі (до 1962 р. Белз був центром Забузького району) Львівської області, за 2 км від українсько-польського кордону, яке височіє над болотистою долиною річки Солокії (притоки р. Зх. Буг).

«Замочок» (старе місто) — найстаріша частина Белза, розташована на горбі, де зливаються річки Солокія і Річиця (в’їжджаючи до Белза дорогою зі Львова).

Сьогодні від колишнього замку залишилися тільки назва Замочок і давнє городище княжих часів 10-13 століть.

На місці колишнього замку знаходиться комплекс будівель, основною спорудою якого є оборонний костел Св. Миколая  побудований у 1926 р. (тепер святиня належить громаді УПЦ КП).

На території Замочку, біля костелу, знаходиться унікальна каплиця Св. Валента (саме Валента, а не Валентина — це два різних святих), збудована у модерному стилі 1935 р. Всередині каплиці є копія чудотворного образу Матері Божої Ченстоховської (що походить саме з м. Белза). Каплиця перебуває в опіці історико-архітектурного заповідника м. Белз, нещодавно її було відреставровано.

І собор, і каплиця перебували у власності колишніх ливарників гармат, що з 17 ст. були відомими на всю Польщу. Нині храмовий комплекс прикрашений символікою гарматників та ядрами. За легендою усі закохані, що відвідають каплицю Св. Валента, назавжди збережуть подружню вірність.

У 2001 р. Белз отримав статус історико-культурного заповідника. Це створює для містечка шанс стати туристичним і рекреаційним центром…