Одного осіннього недільного ранку…

Початок маршруту — друга зупинка електрички «Львів-Лавочне» (ст. Оброшине). Через хвилин 20 я біля церкви Святого Дмитрія.

Храм збудований у 19 столітті.

Цікавим є подвір’я церкви, на якому є дві дзвіниці і дві старовинні фігури Євангелистів з 18 століття, перенесені з каплиць що стояли біля костелу.

Всередині церкви є старовинний іконостас.

Оброшинський храм являє собою класичне поєднання кількох архітектурних стилів, аналогів якому на Галичині знайти дуже важко.

Біля церкви знаходиться також руїна костелу Воздвиження Святого Хреста, стан якого дедалі гірший і гірший. Ось наприклад, по цих фото видно деградацію даху святині (на основі відвідин Оброшино в 2008 і 2010 роках):

листопад 2008:

листопад 2010:

Церква і костел фундовані римо-католицьким архиєпископом зі Львова, резиденція якого знаходилася в оброшинському палаці, про який мова піде далі.

За реальної економії часу я не зміг зробити свіжих фото палацу тому представлю фото листопаду 2010 р.

Палац в Оброшино збудовано за проектом Йозефа Фонтани 1730 р., у ньому знаходилася курія римо-католицьких архиєпископів. Після 2 Світової війни будівля була передана аграрному інституту, навчальні приміщення якого є тут і досі. Палац в Оброшино не дивлячись на «небардзо пєнкний стан» є одним з найцінніших палаців-резиденцій в околицях Львова.

Далі на моєму шляху була Годовиця (до якої я потрапив через Басівку) із своїм славнозвісним костьолом Бернарда Меретина, до котрого я так мріяв потрапити всередину…

і таки попав!

За такої погоди — костел в Годовиці виглядав дуже експресійно:)

З чим мені пощастило в Годовиці, з тим не пощастило в Наварії — на превеликий жаль костел був зачинений.

Наварія — колись давнє містечко, а сьогодні популярна рекреаційна місцевість. В селі зберігся костьол Внебовзяття Найсвятішої Панни Марії — одна із найцінніших сакральних пам’яток в околицях Львова, збудована в 1739-1748 роках за проектом тогож Меретина. На відміну від Годовиці, костел в Наварії діючий і служить вірним РКЦ.

Недалеко від костела є мурована церква Святої Тройці з другої половини 19 століття.

Всередині церкви знаходиться цінний іконостас з 17 — поч. 18 століття. Походиться він із василіянського монастиря в Добромилі, до Наварії був перенесений у 1870 році старанням місцевого пароха, а відновлений був за кошти Миколи Потоцького.

У зворотній дорозі на Львів, просто таки не міг не зафіксувати «бомбезну» муровану церкву в Сокільниках, яку з вікна бачив не раз.

П’ятничани

При дорозі до Рогатина на відстані 50 км на пн. сх. від Жидачева розташоване невелике село П’ятничани. Цікаве воно тим, що тут є оборонна вежа замку (а це вже щось!).

Знаходиться вона високо на пагорбі, на який не так просто вибратись…

Походження і час появи вежі до сьогодні не є однозначно вивчені. На думку археологів вежа є фрагментом замку Сенявських, або ж оборонного монастиря отців василіян. До речі непотрібно плутати із стрийськими П’ятничанами — ось тут точно був василіянський монастир оборонного типу. Деякі спеціалісти вважають що вежа — це рештки давнього оборонного монастиря (типу Крехова чи Унева). Я так само спочатку скептично ставився що до цього питання, але коли її оглянув все-таки схиляюся більше до думки що це вежа замку, тим більше її майже всі так і визначають.

Отож, найправдоподібніше вежа була збудована на переломі 15 і 16 ст. як надбрамна вежа замку Сенявських. В 17 ст. на місці давнього замку повстав монастир василіянів. Монастир перестав існувати в 2 пол. 18 ст. і від цього часу вежа знаходилась в руїні. В 1980 році руїни вежі були передані Львівській Галереї Мистецтв. Протягом останніх років 20 ст вежа рекоструювалася, ремонтні роботи були закінчені у 1995 році — тепер у ній відкрито музей — відділ Львівської Галереї Мистецтв.

П’ятничанська вежа має форму квадрата, накрита наметовим гонтовим дахом і обведена плотом. З усіх боків оточена ровом. До входу веде міст.

Експозицію музею складають археологічні знахідки в найближчих околицях, а також репрезентація мурованої оборонної архітектури на землях галицько-волинських.