Мостиська. Палац Страхоцьких

В межах Мостиськи входить на сьогодні 3 передмістя — Рудники, Завада (читаєм тут) і Стрілецьке. В кожному з передмість збереглися пам’ятки архітектури, якщо у випадку із Завадою — дерев’яна церква, Стрілецьке — костел, то в Рудниках — палац, про який мова піде далі.

Рудники Ляцькі — колишнє село, на сьогодні північна частина Мостиськи. Перша згадка з 1593 р. Належало до коронних маєтків мостиського староства. Село спочатку відносилося до мостиських земель, але в 1593 р. відбулося розмежування на мостиські та рудницькі маєтки.

У 19 ст., коли Рудники вже були приватною власністю Антонія Страхоцького (1776-1850), тут в 1820-1830 рр. було збудовано великий палац у вигляді давнього оборонного замку. Виконання палацу приписується Ф. Бауманові.

Літографія 19 ст. з видом на палац Страхоцьких в м. Мостиська

Палац Страхоцьких в м. Мостиська, січень 2011

Дві Світові війни негативно вплинули на пам’ятку: після 1 — палац відбудовувався, а після 2 функціонує як школа.

Цікавими елементами палацу є неоготичне завершення правого крила споруди і башта, а також оригінальні колони з арковими перегородками.

Палац знаходиться на території запущеного парку, біля якого можна оглянути ще кілька цікавих старовинних споруд, серед яких приміщення хліва (або млина) чи то шпихліра з контрфорсами (!)…

…та стара (?) придорожня капличка

відвідано січень 2011

Завдячуючи oggy1991, віднайшов фігуру Матері Божої з Дитятком Ісусом з 1822 року. Її справді нелегко побачити, але нам допомогли люди, які скерували на дорогу і ті що розчистили місце біля постаменту.


Цікавинки Золочівщини — Плугів

Село Плугів розкинулося на природній межі Гологір і Вороняків, при дорозі до Тернополя, 10 км до Золочева. Вперше згадується у 1469 р.

Плугів відоме завдяки джерелу з цілющою водою і цікавою дерев’яною церквою — ось вам дві вагомі причини, через які варто відвідати це поселення.

Хоч дерев’яна церква у Плугові зазнала значних перебудов за час свого існування, проте і досі вражає відвідувачів красою.

Церква святої Параскеви розташована при залізничній колії на Тернопіль на невеликому горбі. Датою її спорудження вважається 1715 р. (збудована церква на місці стародавнього язичницького капища), хоча значні перебудови в 1753 р. та в наступні періоди позначилися на її архітектурно-пластичному вигляді.

Табличка на храмі засвідчує іншу дату побудови церкви…

Об’єм храму складається з трьох квадратних у плані зрубів — бабинця, нави та вівтаря.

Навколо храму влаштоване опасання, цілісність якого дещо порушена пізнішими перебудовами. На жаль, верхи бань тепер покриті бляхою, гонтом красуються лише стіни храму. Проте церква чарує пропорційною досконалістю форм.

Біля церкви стоїть дерев’яна дзвіниця 18 ст.

З церквою у Плугові пов’язане ім’я українського стигматика Степана Навроцького (про якого я вже згадував в одній із статей), який часто приїжджав сюди. У 1943 році в хамі було зафіксоване чудесне оновлення ікон.

Недалеко від церкви, при дорозі є джерело, яке славиться серед місцевих мешканців своїми цілющими властивостями. Про історію джерела в Плугові можна почитати тут.

відвідано грудень 2010 р.

Передноворічний та новорічний екскурс пам’ятками дерев’яної (і не тільки) архітектури Старосамбірщини

Все почалося із села Стрілки, перша загадка про яке з 1422 р. Колись тут було укріплення (городище). На сьогодні ж збереглися дві пам’ятки, одна з яких представник дерев’яної архітектури.

Біля залізничної колії розташована колишня філіальна римо-католицька каплиця парафії Старий Самбір.

Збудована, очевидно, в 30-тих роках 20 ст. Тепер виконує функції церкви (храм Святого Духа).

Риси колишньої католицької каплиці видніються у контрфорсах святині. Біля церкви є мурована дзвіниця, що збудована значно раніше.

Сподобався мені в Стрілках вокзал, який чепурненько відреставрували:

Біля вокзалу є гарна мурована нова каплиця.

До пункту призначення я прямував по трасі, де не міг опустити нагоду зафіксувати дерев’яну церкву, яка виднілася на пагорбі за Дністром (яку кілька раз бачив з вікна дизель-поїзду проїжджаючи цими місцями).

Ріка Дністер в Стрілках:

Дерев’яна церква Святого Євстахія в Стілках збудована у 1792 році. Всередині (за Слободяном) є цінний різьбленний іконостас 18 ст. Біля храму дзвіниця того ж періоду. Обидві споруди — пам’ятки архітектури місцевого значення.

«Стрілківські» гори в зимовий час:

Дійшовши до мети — села Тисовиця і поглядаючи на годинник (до нового року залишалося ще досить часу), я вирішив подивитись ще Лопушанку-Хомину.

В селі є дерев’яна церква святого Миколи 1908 року, що була збудована на місці своєї більш давньої попередниці.

Ну, а тепер Тисовиця, де я у веселій компанії зустрічав Новий 2011 рік.

В селі є регіональний ландшафтний парк «Верхньодністровські Бескиди», про це я переконався із цієї таблички.

Інша пам’ятка більш цікава, дерев’яна церква, яка мені з усіх побачених цього дня сподобалась найбільше.

Церкву фоткав фактично в сутінках.

 

Дерев’яна церква в Тисовиці збудована у 1781 році і носить титул Святої Параскеви, є типовим представником бойківської школи народної архітектури.

На наступний день:

1 січня була Ясениця-Замкова (хоча розглядав варіант Топільниця-Тур’є).

Цвинтар в Ясениці:

Дерев’яна церква Собору св. Арх. Михаїла 1903 р. в Ясениці (яку я ще в лютому 2009 року бачив в риштуванні): церква стоїть при дорозі до Турки, на підвищенні, напроти залізничної станції.

Біля церкви є сама цінна пам’ятка яку мені довелося побачити впродовж 2 днів.

Дивовижних розмірів дерев’яна дзвіниця церкви Св. Михаїла в Ясениці-Замковій з 1790р. — пам’ятка архітектури національного значення. Висота її 14 м хоча візуально вона більша.

Біля цього чудового архітектурного комплексу мені ще сподобалася мурована капличка:

Ось на цьому моя новорічна подорож завершилася.