Криве

Між Радеховом і Дмитровом розташоване село Криве, де знаходиться одна з найгарніших (не побоюсь цього слова) мурованих церков Західної України.

Барокова церква Різдва Пресвятої Богородиці уфундована у 18 столітті при Северинові Шидловському.

Нетиповим архітектурним елементом для церков є контфорс, але він присутній у цій церкві!

Сьогоднійшній вигляд церква зберігає з 1901 року.

Цікавим є церковне подвір’я церкви із старою капличкою, фігурою Йоана Хрестителя, тощо.

Всередині храму є чудотворна ікона Ісуса Христа.

У північній частині села, при дорозі на Радехів навпроти цвинтаря, стоїть неокласицистична каплиця-усипальниця з 19 ст. власників місцевого маєтку.

Дмитрів

При бічній трасі, за 9 км на південь від Радехова, лежить велике село Дмитрів.

У Дмитрові є 3 пам’ятки архітектури.

Найбільша і найгарніша з них — мурована церква Воздвиження Чесного Хреста 1787 року (пам’ятка архітектури місцевого значення) з дзвіницею.

Храм розташований в північній частині села.

На північний захід від церкви є дерев’яна цвинтарна каплиця.

Середніх розмірів каплиця з двосхилим дахом стоїть в центальній частині цвинтаря, її добре видно ще з далеку. Очевидно використовується для панахидних служб. Всередині штукатурена, є невелика ікона, хрест і стіл.

З селом Дмитрів пов’язане ім’я Йозефа Вітліна (1896-1976), прозаїка, поета, есеїста, перекладача. Він народився у родині орендаря Дмитрівського маєтку. У Дмитрові він провів своє дитинство, у 1906 р. разом з батьками переїхав до Львова, але і по тому, аж до 1939 р. відвідував маєтки в околицях Радехова, що належали його родині. Його найбільш відомими творами є повість «Сіль землі» (1936), де подано чудовий образ галицького села, повість «Мій Львів» (1946) та інші.

При підготовці статті використано матеріали незалежного культурологічного часопису «Ї». Польський усе-світ Галичини. №52/2008.

Крисовичі

Крисовичі розташовані на р. Січній, за 4 км на південь від районного центру Мостиськ. Назва місцевості походить від руської шляхетської родини Крисів.

Перед 1780 р. Адам Йозеф Мнішек побудував у Крисовичах палац, в одній із частин палацу була каплиця посвячена в цьому ж році. Святиня функціонувала до 1920 р. В часи 1-ї св. війни палац Стадницьких був сплюндрований російськими жовнірами, але каплиця залишилася незачіпленою. В 1939 р. палацові будівлі були спалені.

Літографія 19 ст. з видом палацу в с. Крисовичі

Оцілілу каплицю використовували як колгоспний магазин.

Палацова каплиця в с. Крисовичі. Фото 1939 р.

В 1990 р. святиню було передано вірним. В 1991-95 роках каплиця старанням ксьондза Андрія Рамса, відремонтована і розбудована. У 1995 р. святиня була консекрована як костел Матері Божої Фатімської. 13 жовтня 1997 року декретом архієпископа Яворського місцевий костел був оголошений Санктуарієм Матері Божої Фатімської.

Біля святині є дві старовинні фігури.

При костелі діє невеликий монастир згромадження сестер-служебниць Найсвятішої Панни Марії.

В інтер’єрі храму збереглися розписи з 1780 р., що покривають стіни і склепіння (авторство розписів приписують львівському худ. С. Строїнському).

Зборів

Зборів — місто на заході Тернопільської області. Розташоване на Волино-Подільській височині, між берегами Головної і Малої Стрипи, що утвор. навколо Зборова два ставки (один із них існував 17 ст.). Населення Зборова 7,8 тис. осіб (2003).

Перші писемні згадки про передмістя належать до 15 ст., хоч нинішня назва не трапляється. Від 16 ст. у Зборові був невеликий замок. Від 1642 З. володіли Собєські, від 1740 — Радзивіли, від 1760 — Бєльські. Від 1772 місто належало Австрії (від 1869 — Австро-Угорщині), 1904 стало повіт. центром.

Із архітектурних пам’яток не зберег. церква Пресвятої Богородиці та ратуша з ринком (знесені 1977 року). Є кам’яна церква Преображення Господнього (1794 р., в стилі бароко), перебудований костел св. Анни 18 ст. (сьогодні греко-католицька церква, пам’ятка архітектури місцевого значення), каплиця-пам’ятник 1935 р.

Зборів. Центр міста.

Найцікавішою пам’яткою міста є барокова (православна) церква  Преображення Господнього що збудована в 1794 році.

Зборів, барокова церква. Стан з 1930 року.

Ось такий корисний «рецепт» для душі можна побачити біля храму Преображення Господнього.

Зборів, вид на місто. Стан з 1930 року.

Недалеко від барокової церкви (також в центрі міста, поблизу головної вулиці) знаходиться будівля колишнього костьолу що сьогодні служить греко-католицькій громаді міста. Костел св. Анни збудований в 1748-1755 роках коштом Александра Сідлиського, власника села Плісняни. Святиня зазнала пошкодження під час 2-ї св. війни, в 1945 р. — замкнений, а згодом перебудований на магазин. В 1992 р. колишній костел передано греко-католикам. Під час відбудови костелу повернули колишній вигляд.

Інформаційні таблиці про Зборів (розташовані в центрі міста).

Третьою цікавою пам’яткою міста є каплиця-пам’ятник що знаходиться на старому польському цвинтарі містечка. Збудована з ініціативи бурмістра Зборова Альфреда Коцола для вшанування пам’яті польських вояків що загинули в 1914-1920 рр в районі Зборова. Проект каплиці виконав Вавринець Дайчак в 1935 р. Збудована у стилі оборонної ренесансової архітектури з високою 9м-вою вежею, верхня частина святині оздоблена атикою і декорована аркадовими нішами в яких вміщені візерунки орлів. Фронтова стіна оздоблена хрестом, під яким напис на польській мові: «Poleglym za ojczyzne».

Зборів, каплиця-пам’ятник на цвинтарі. Стан перед 1939 р.

Всередині каплиці — зруйновано; не збереглися кам’яні різьби, алебастровий вівтар, поліхромія.

відвідано 25.01.2011

Цебрів-Воробіївка-Серединці-Висипівці-Кокутківці-Нестерівці-Осташівці-Данилівці-ст.Зборів

Об’єкт дослідження — Зборівський район.

Виїзд №3

Маршрут пройдено — 29 січня 2011 р.

Про перші 2 «виїзди» читайте в мого колеги Віктора Громика: Метенів-Славна-Плісняни-Вірлів-Заруддя-Озерянка-Присівці-ст.Зборів і Кам’янисте (Kazimierzowka) – Вовчківці (Wolczkowce), або до сусідів і назад за три години.

Зупинка №1. Село Цебрів

Пам’ятки — Дерев’яна церква, нова мурована церква.

Село Цебрів розташоване на лівому березі р. Цебрівка, за 24 км від райцентру (м.Зборів), є зілізнична станція. Перша писемна згадка — 1546 р. В Цеброві є дві церкви, одна з яких варта уваги.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці 1892 року привезена зі Закарпаття (екзотика!). І справді, архітектурні форми храму не типові для дерев’яних церков Зборівського району (з тих які доводилося побачити на власні очі). Церква розташована в центрі села, біля неї є мурована дзвіниця з 1924 року.

Стіни і верхи храму нещадно обшальовані бляхою, оригінальним залишилося піддашшя (і те пофарбоване) з простим опасанням.

По той бік вулиці, недалеко храму є погруддя Кобзаря.

Вцілому дерев’яна церква в Цеброві запам’ятовується формами і цікавою мур. дзвіницею.

В селі є ще одна церква — мурована (2007 рік). На жаль, не збереглася дерев’яна римо-католицька каплиця з 1926 р.

За 2 км від Цеброва знаходиться село Воробіївка, де окрім греко-католицької церкви з 1992 року і насипної могили воякам УПА немає нічого цікавого.

Зупинка №2. Село Серединці

Пам’ятки — «фігура», колишня римо-католька каплиця (тепер церква).

На початку села при дорозі розташована стара «фігура».

В Серединцях збереглася римо-католицька каплиця з 1907-1912 рр., що нині служить як церква.

Зупинка №3. Село Висипівці

Пам’ятки — мурована церква 1867 р., курган. могильник часів Київ. Русі.

Зупинка №4. Село Кокутківці

Пам’ятки — Дерев’яна церква, придорожня каплиця, руїна костелу.

Найцікавіше (суб’єктивна думка автора) село маршруту.

В центрі села є дерев’яна церква св. Івана Хрестителя з 1883 року.

Храм (як і в Цеброві) повністю обшальований бляхою, а піддашшя вагонкою.

Біля церкви на горбі є старий польський цвинтар.

В північній частині Кокутківців збереглась руїна костелу, а ще перед нею — придорожня капличка з фігурою.

Костел Імені Марія з 1902-1908 рр.

Колишня святиня була осередком парафії, нині (на жаль) знаходиться в стані руїни (або як кажуть наші польські колеги — костел «здевастований»). Святиня без даху, з усіх боків оточена непролазними «джунглями». Детальніше про руїну костелу в Кокутківцях можна почитати в спільноті на «ЖЖ» — «Закинуті костели» (до якої я як модератор і наглядач всіх ласкаво запрошую).

Околиці Кокутківців — мальовничі.

Наступне село (фактично «тупікове») маршруту — Нестерівці, в якому є мурована церква св. Луки 1895 року.

Далі маршрут пролягав на південний-захід до села Осташівці, що розташоване за 7 км від Нестерівців.

Отже, Зупинка №5. Село Осташівці

Пам’ятки — мурована церква 1911 р.

На близько 2/3 шляху від Нестерівців до Осташівців, при дорозі ми зустріли пам’ятковий хрест з іконою.

Мурований храм Введення Пречистої Діви Марії в Осташівцях збудований в 1911 році, відбудований 1990 р.; оточений високими «вічнозеленими» деревами.

Зупинка №6. Село Данилівці

Пам’ятки — дерев’яна церква

Дерев’яна церква Архістратига Михаїла збудована в 1715 році (реконстр. 1930-ті рр.)

Навколо храму є Хресна Дорога.

Цікаво що храм збудований у селі Нище (також Зборівський р-н) і перевезений у Данилівці у 1715 році, про що свідчить стінний розпис всередині церкви.

Притвір добудований у 1928 році. З ласки Божої, щедрими пожертвами парафіян храм розмальований Р.Б. 1998.

Іконостас Михайлівської церкви в Данилівцях:

В центрі села знаходиться старий (?) булинок, біля якого є погруддя Кобзаря.

Село Данилівці останній «зупинковий» пункт. Від села до залізничної станції «Озерна» 3 км.