Лисиничі

Село Лисиничі (Лесеничі) відоме з 1411 року. У Лисиничах варто оглянути кілька цікавих пам’яток архітектури про якій йтиме мова далі…

В центрі Лисиничів є мурована церква Св. Параскеви збудована у 1885 р. на місці старого дерев’яного храму.

У 1911 р. у селі з ініціативи голови «Просвіти» Данила Вендиша поставили пам’ятник Тарасові Шевченку — один із перших на Галичині.

Біля ставу, у південно-західній частині села розташована школа.

За словами місцевого жителя тут у свій час жили монахи. До будівлі колишнього монастиря прибудована каплиця.

Деякі з розписів непогано збереглися, але все одно каплиця дуже занедбана.

На південь від села височіє Чортова скеля — найвища природна вершина в околицях Львова. Її висота — 414 м над рівнем моря. Добратися до неї можна різними шляхами: від дороги Львів-Винники, від Глинянського Тракту, від Лисинич чи від самих Винник. Головне: йти весь час догори, і лісові стежки виведуть до скелі, яка складається з пісковиків і колись була більшою та вищою. Але протягом останніх століть звідси видобували каміння для будівництва та вимощення доріг.

Відвідано: 2009.09.03

Новосілка-Раковець

Історію джерела досліджував Карвацький Роман; дозволю собі зкористатися виїмками із його статті про Раковець.

«Джерело знаходиться під пагорбом, на якому стоїть церква Маковеїв. Витікає воно з-під невеликої каплички. Джерело гарно доглянуте і окультурене.

Ще за австрійських часів, на місці сучасного джерела було поле. Під час сільськогосподарських робіт власник виявив, що із під землі, пробивається джерело. Невідомо чому, але чоловік звелів його замурувати. А після того, як джерело замурували, чоловік несподівано осліп.

Так прожив він сліпим два роки. І от, одного разу, йому приснився сон, в якому було сказано, що він прозріє лише тоді, коли відкриє джерело, та тричі вмиє обличчя його водою. Чоловік прислухався до незвичайної поради, і виконавши вказане – вмить прозрів. На подяку за зцілення, звів муровану капличку неподалік джерела. Під час другої світової війни, капличка була розібрана, і відновлена уже за незалежності України. Хоча дехто каже, що капличка була збудована в честь появи чудотворної ікони. Хоч думки розходяться, але все одно, є дещо, що об’єднує обидві ці історії. Це те, що поставлена вона в знак великого Божого чуда.

Джерело це є багословеним та цілющим. Кажуть, що в сиву давнину, над цим джерелом навіть об’явилася Матінка Божа. З того часу і почали проводити служби Божі в капличці і церкві. Є в Раковці і хресна дорога.
На початку 90-тих, в Раковець приїжджали науковці з Одеси, вони проаналізували воду, і виявили в ній великий вміст срібла. Ця вода вилікувала багато людей, від найрізноманітніших хворіб. Але безперечно, не срібло надає цілющі сили джерелу, а щира молитва. Адже кажуть, хто пройде дванадцять кіл по воді, зі щирою молитвою, яка буде лунати із глибин серця, того Бог зцілить від будь якої недуги. Головне вірити в це, адже для Бога немає нічого неможливого.

На превиликий жаль, цим джерелом зацікавилися бізнесмени, які не прочуд робити гроші навіть на святих речах. Вони хочуть викупити територію, на якій знаходиться джерело і розпочати випуск мінеральної води. При цьому, звичайно джерело буде обгороджене і прочани втратять до нього доступ».

А тепер мої фото:

Новий Став

Поблизу залізничної колії з Кам’янки-Бузької до Львова лежить село Новий Став, що відоме з початку 16 ст. як королівський маєток у кам’янецькому старостві.

У селі збереглася невідомо ким збудована садибна каплиця з 1600 року («смачна» дата, правда?!) (за іншими даними з 1826 р.) у вигляді ротонди (округлої форми).

Каплиця (як і решта пам’яток села) розташована в центрі села. Сьогодні використовується як церква.

В Новому Ставі є ще одна каплиця, дерев’яна (з 19-20 ст. (?)). Знаходиться вона в центальній частині цвинтаря, що також є в центрі села, недалеко мурованої палацової каплиці. В архітектурному плані невелика будівля з двосхилим дахом, стіни оббиті дошками. Всередині є ікони та фігура Богородиці.

В селі також є мурована церква з 1938 року.

В околицях церкви є побачив руїну дерев’яного колодязя.