Мальовничим Розточчям

1.Щеплоти. Дерев’яно-мурована церква Зачаття Пресвятої Богородиці XIX ст.(?). Храм стоїть на підвищенні біля дороги на початку села (якщо їхати зі сторони Завадова).

2.Завадів. Мурований храм поч. XX ст.(?).

По дорозі із Завадова на Немирів варто зупинитися біля каплички, місце «біля бука», яке славиться проявом Божої ласки.

Про це місце читайте нижче на табличці.

3.Немирів. Розташоване за 18 км на північ від районного центру — міста Яворів. Перша згадка про Немирів з 1380 р. Від 1580 р. поселення отримало статус міста. Немирів належить до території Розточчя. Тут розташовані курорти України — Шкло, Немирів, у Польщі — Горинєц. На сьогодні в колишньому містечку проживає 2,3 тис. осіб. Після 2-ї Світової війни Немирів до 1958 р. був районним центром, згодом приєднаний до до району Рава-Руська, а після його ліквідації — до Яворівського району.

Католицька парафія була заснована у 1536 р. У центрі селища проглядаються обриси колишньої площі Ринок, де розташовані головні пам’ятки — костел і мурована церква, а також комплекс трьох синагог (по правді кажучи їх не бачив).

Костел Пресвятої Трійці спорудили та освятили у 2 пол. XVII ст. на кошти Стадницьких. Після 2-ї Світової війни початково замінений на церкву, а після 1949 р. військовий магазин, пізніше колгоспний. В стані руїни повернутий вірним у 1990 р., а згодом відремонтований. Зауважу, костел дуже незручно нормально фотографувати.

Церква Св. Духа, 1848-1852 рр. — пам’ятка архітеткури місцевого значення.

4.Вороблячин. Розташоване поблизу р. Рибної, за 23 км на північ від Яворова. Перша писемна згадка про село з 1531 р. Неподалік села знаходиться городище X — поч. XI ст., розміщене за 3 км на пн. сх. від Немирова. Друге городище XII-XIV ст. знаходиться на віддалі 5 км на пд. сх. від села в урочищі Воротня.

В селі на сьогодні є цікавої архітектури мурований храм Преображення Господнього, 1929 р., збудований за проектом А. Лушпинського. Біля храму є дерев’яна дзвіниця з XVIII ст. (пам’ятка місцевого значення). А от пам’ятка національного значення — дерев’яна церква 1662 р. тепер є окрасою Київського скансену.

5.Руда-Обединська (Жовківський р-н). Каплиця, очевидно, що нова.

6.Потелич (Жовківський район). Давньоруське поселення Потелич (Телич) уперше згадується у 1223 р. У 1425 р. тут було засновано католицьку парафію, а 1498 р. Потелич отримав магдебурзьке право. В селі є кілька цікавих пам’яток, з огляду на автоподорож, презентую найцікавіші. Це перш за все, одна з найгарніших і найстаріших дерев’яних церков України — Святодухівська церква (1502 р.), одна із найстаріших на Галичині. Збудована коштом місцевого гончарського цеху на місці старішої церкви, що згоріла в часи татарської навали. Святиня була перебудована в 1736 р., а в 1970-1972 рр. грунтовно відреставрована.

Варта уваги ще одна цікава пам’ятка — костел з сер. XIX ст.

7.Середкевичі. Нашу подорож завершуєм в Середкевичах (дорогою назад на Немирів), де оглядаєм три цікаві пам’ятки: Успенську церкву з 1893 р., старий цвинтар і каплицю-усипальниця родини Скибневських з 2 пол. XIX ст. Всі вище згадані пам’ятки розташовані недалеко одна від одної.

Каплиця-усипальниця

Успенська церква

Старий цвинтар

Повертаємся звідки і почали — до села Колониці, через Немирів, проїжджаючи відомий курорт що розкинувся вглиб лісу.

8.Колониці. На північ від села є велике озеро, яке нагадує мені Янівський став, в цьому ж районі.

В селі є нова мурована православна церква.

Мальовничий захід сонця на мальовничому Розточчі.

Розточчя — цікава місцевість, яка вражає перш за все своєю природою.

P/S. Особлива подяка моєму двоюрідному братові Андрію що повозив мене по цих місцях.

Костелами і капличками Мостисьщини. Частина II. Неоготичними костелами Мостисьщини

1.Шегині. Перша згадка в історичних джерелах про поселення Шегині відноситься до 1402 р. В 2003 р. завершили будівництво костелу, який освятили під титулом св. Йосипа.

2.Баличі. Виникло у XIII ст., а перша історична згадка про нього відноситься до 1400 року. Каплиця в Баличах (з 1927 р. костел парафіяльний) розташована поблизу тамтешнього палацу (який проіснував до 1939 р.), уфундували Б.Скібневський і його жінка Ольга з Дзєдушицьких правдоподібно в 1892 р. Будова тривала кілька наступних років, а в 1898 р. каплицю посвячено під титулом блаженної Броніслави.

Костелик розташований на невеликому підвищенні на південь від дороги.

Якщо рухатись від костелу на південь, польвою дорогою, в напрямку села Великі Новосілки, то можна зустріти придорожню фігуру св. Яна Непомуцького.

Придорожня капличка в Мочерадах.

Панорама села Гусаків з навколишніх пагорбів.

Недаремно Мостиський район називають країною костелів і капличок. Ось ще в одному селі маршруту «Мостиською неоготикою» ми зустірили стару придорожню капличку 1931р.

Придорожня капличка 1931 р. в с. Боєвичі.

3.Гусаків. Давнє містечко, нині — село над річкою Бухта, розташоване за 6 км на пд. сх. від Мишлятич. Місцевість відома від I пол. XV ст. В Гусакові є бароковий костел св. Станіслава фундації Францішка Харчевського, збудований у 1719-1724 рр. Костел ремонтувався та перебудовувався у 70-тих роках XVIII ст., в кін. XIX і на початку XX ст. У 1948 р. костел закрили, перетворивши його на 1951 р. на колгоспне зерносховище. Всередині збереглася XVIII-літня структура головного барокового вівтаря. Стіни покриті цінними і добре збереженими розписами з кін. XVIII ст., виконані Станіславом Строїнським. На цвинтарі в Гусакові збереглася оригінальна каплиця-ротонда з 1836 р. фундації Петра Кульпінського.

Гуси Гусакова…

4.Золотковичі. Розташоване за 14 км на пд. зах. від Мостиськ. Перша писемна згадка з 1408 р. В селі є скромний костелик Божого Милосердя з 30-тих років XX ст.

5.Тамановичі. Положені за 6 км на сх. від Гусакова. Найдавніші письмові згадки про Тамановичі відносяться до XVI ст., від кін. XVIII і до 2-ї Св. війни належали до Дрогойовських. Католицька парафія повстала тут лише в 1925 р. Протягом 1894-1895 рр. у селі збудували мурований костел за проектом Станіслава Радиковського та Іллі Даровського. У 1918-22 рр. відбудували храм за проектом Ст. Маєрського. Чергова реставрація храму відбулася у 1933-36 рр. Після 2-ї Св. війни радянська влада закрила костел, який став спочатку зерносховищем, а потім — складом мін. добрив. Повернутий вірним в 1989 р., за неперевіреною інформацією використовується тільки кілька разів в рік. Костел являє собою споруду в плані прямокутника, з 5-бічним вівтарем і 2-ома захристіями. Під вівтарем є гробова крипта Дрогойовських.

6.Мишлятичі. Село положене за 8 км на пд. зах. від Мостиськ. Відоме з кін. XIV ст. В 1442 р. Ян з Мишлятич уфундовав тут католицьку парафію. Сучасний мурований костел споруджений в 1905-1909 рр., а 1911 р. освячений. Святиня частково постраждала у 1 Св. війну, працював костел до сер. 50-тих років XX ст., а пізніше був перетворений на зерносховище. В 1989 р. — повернутий вірним.

З фасаду святиню увінчує 4-бічна вежа. В інтер’єрі зберігся XVIII-літній бароковий амвон і комплекс трьох необарокових вівтарів з 1932 р., в яких використано XVIII-літні фігурки ангелів. На прикостельному цвинтарі знаходяться кам’яні надгробки власників навколишніх земель з кін. XIX — поч. XX ст.

Придорожня капличка в Мишлятичах

Неоготичний костел

7.Пнікут. Уперше у письмових джерелах Пнікут згадується 1366 р. До 1-ї Св. війни маєток належав до перемиської капітули. Згідно деяких джерел вже в XV ст. Пнікут посідав магдебурзьке право.

В селищі є ще один неоготичний костел Мостисьщини — св. Миколая, збудований протягом 1908-11 рр. коштом перемиської капітули за проектом Максиміліана Яблонського, а 1912 р. його освятили. В Пнікуті був ще дерев’яний костел, який розібрали в 20-х роках. Сучасний костел є тринавною святинею, з 5-гранним вівтарем і 2-ома захристіями. Перед фасадом висунута 4-гранна вежа з 2-ома бічними анексами. Над дахом є ажурова сигнатурка. Всередині збереглося оригінальне неоготичне устаткування: три вівтарі, амвон, балюстрада, тощо.

Капличка в Нагірному

Ось на цьому завершилася наша візитація костелів Мостисьщини. Але це ще не кінець, бо на Мостисьщині ще є багато костелів…

Чудотворне джерело в селі Чишки

Село Чишки розташоване за 2 км на захід від Крисович і за 6 км на пд. зх. від районного центру. Перша писемна згадка походить з 1449 р. В перші десятиліття XVII ст. знаходилося в руках Фредрів.

Поблизу села, в Чишківському Лісі, знаходиться старе місце культу з джерелом що має відповідно до місцевої традиції силу оздоровлення. Біля джерела стоїть каплиця Перенесення мощей Св. Миколая Чудотворця (празник 22 травня), збудована у 1995 р. на місці попередньої, XIX-столітньої, знищеної під час II Св. війни. При каплиці відбуваються місцеві відпусти.

 

Маршрут маловідомими місцинами Кам’янка-Бузьжчини

Руданці

Дерев’яна церква св. єв. Йоана 1781 р. (розбудована в 1909 р.). На сьогодні безжально покрита пластиком.

Кукезів

Церква св. Миколи 1928 р. з дерев’яною дзвіницею

Кукезів — колишнє містечко, але зколишніх пам’яток не збереглося нічого: караїмський цвинтар, дерев’яний костел, який розібрали в 1965 р. На сьогодні там де стояв костел, є пусте місце з хрестом:

Цеперів

Церква Воскресення Господнього 1938 р.

Покинутий костел в Цеперові

смт. Новий Яричів

Мурований храм в селищі

Костел

Цвинтарна каплиця

Повністю фотозвіт — тут.

P/S А мені сьогодні стукнуло 22!

Петричі — Острівчик-Пильний — Утішків

Петричі

Стара фігура біля зупинного пункту «Петричі»

Дерев’яна церква Різдва Пресвятої Богородиці 1882 р.

Новий і старий храм

Покинутий костел, очевидно, з поч. 20 ст.

Острівчик-Пильний

Дерев’яна церква Покрови Пресвятої Богородиці 1875 р.

Покинутий костел в селі

Гарно…

Утішків

Чудотворне джерело

Мурований храм в Утішкові