Рай

Земний Рай, а точніше український розкинувся в мальовничій місцевості «Подільська Швейцарія» (так її називають поляки), за 2,5 км на південний-захід від міста Бережани на Тернопільщині. У селі колись розташовувалася заміська резиденція Сенявських. За документами, вже до 1660 р. на території парку збудували мисливський замок та службові приміщення, які в 1709 р. були знищені загоном Ст. Шмигельського.

Тут зберігся старовинний парк та каскад ставків (з прозорою і чистою водою), створений наступником Сенявського — Станіславом Потоцьким, який володів Раєм до 1939 р. Саме він перебудував місцевий мисливський будиночок у палац. Згодом маєток перейшов до власності фонду боротьби з раком, і донедавна в палаці містився дитячий санаторі, а сьогодні його приміщення обіймає заклад для неповносправних дітей.

Закладом опікується згромадження братів-милосердя, безпосередньо бр. Іван з Бельгії та донедавна сестри згромадження Матері Божої Фатімської (які після останньої капітули покинули Рай). В будинку є каплиця, їдальня, зал для гостей і кімнати де проживають діти з особливими потребами. Проблемою закладу є те що він міститься в споруді (тобто палаці) що є пам’яткою архітектури нац. значення у перебуває у власності держави, що створює додаткові труднощі у користуванні комплексом. Є надія, що держава все-таки передасть приміщення у користування інтернату. Проблема дітей з особливими потребами — це проблема не лише якоїсь окремої групи людей, але цілого суспільства, адже вони потребують опіки, а перш за все любові. Тому потрібно старатися до того, щоб всіляко допомагати розквіту цій справі.

Поспілкувавшись, помолившись і прогулявшись парком ми закінчили нашу «візитацію» раю і повернулись додому. В Раю добре, але нам ще туди зарано, треба ще багато-багато потрудитись щоб туди потрапити колись. Одне я знаю тепер точно, що ті хлопці і дівчата. яких ми там бачили, будуть нас зустрічати у брамі Раю, раю не земному, якщо ми заслужимо туди потрапити.

p.s. за фото вибачайте, зробим тільки два і то мобілкою, не до того було:)

 

З чого вже розпочиналось…

Страдч розташований неподалік від Львова (17км), на горі (359м), по дорозі на Яворів. Історія його заснування сягає далеких княжих часів. Вперше я тут побував 29 вересня 2007 року. І мені тут дуже сподобалось.

Страдецька гора — це святе місце, до якого ніколи не заростає стежка, місце, яке має надзвичайно велике історичне, сакральне та духовне значення.

Для Страдчу характерна ще дуже гарна природа,адже саме село знаходиться в зоні Яворівського національного парку.

Тутешню церкву відзначали численні Римські Папи, надавши їй великі відпусти. На Страдецькій горі встановили Хресну Дорогу з Єрусалимськими відпустами.

Пам’ятник Спасителю, 2-га стація Хресної Дороги. Папа Пій 11 грамотою ч.4142/36 встановив на Страдецькій горі Хресну Дорогу (Кальварію) з Єрусалимськими відпустами. Кожний християнин повинен знати, що Хресна Дорога з Єрусалимським відпустом у Страдчі дає можливість віруючому в будь-який день прийти на прощу, відправити набожество Хресної Дороги і отримати повний відпуст своїх гріхів.

Печерний монастир XI — XIII ст. підземна монаша обитель, стала останнім прилистком 2000 осіб, що сховалися тут від татарської навали (1243 р.). Жодні благання не розчулили ворожого серця і печерний монастир з надійної схованки перетворився на спільну могилу. Загальна протяжність коридорів печерного монастиря сьогодні сягає майже 270 м, збереглася лавка ченця, що стежив, щоб ніхто окрім монахів не заходив, печерна церква та келія монаха-затворника.

Печерний храм Матері Божої Нерушимої Стіни.

Один з ходів в печері.Існує легенда,що вони дягнуться аж до Києва. (P/S. легенда є легендою,але справжня їх довжина сягає метрів 200-300, хоча до кінця вони ще не досліджені, це факт. Як нам розповідав місцевий священик монахи які ще створювали цю печеру,мабуть не уявляли собі що вона в сьогодення буде великим місцем паломництва з боку прочан і туристів;тому вже зараз помітні сліди зсуву схилу,вони потребують термінового укріплення…А причина того що їх не долсліджують далі,напевне полягає в тому що ходи йдуть дуже низько і якісь пробивання в них можуть негативно вплинути як на саму печеру,а ще гірше на завал їх…Хоча це місце перебуває під особливою Божою опікою).

Церква Успення Пресвятої Богородиці 1795 р. Яскравий взірець галицької архітектури. Збудована за проектом Євгена Нагірного. Церква має не лише духовну, а й мистецьку цінність. Розпис іконостасу належить талановитим художникам школи Олекси Новаківського (поч. XX ст.). Дві ікони намісного ряду іконостасу належать пензлю Антона Монастирського. На при церковному кладовищі поховання блаженних мучеників за христову віру Миколи Конрада та Володимира Прийми.

смт. Івано—Франкове. Засноване шляхтичем Яном Свошовським. Першу згадку про Янів знаходимо в грамоті 1611 року польського короля Сігізмунда III, якою дозволялося Свошовському заснувати біля королівського села Залісся містечко та надати йому магдебурзьке право. Історія містечка сягає давніших часів. Колись на місці Янова було село Деревач, потім його назва змінилася на Залісся, ця назва згадується в документах від 1370 року. Документи зберегли і дату утворення Янівського ставу, який відіграв не останню роль у пізніші часи. В 1407 році король Ягайло видав Ваську Мошенцю право на відлов риби поблизу села Мальчиці, за що Васько мав своїм коштом влаштувати в Заліссі став та запустити туди рибу. Відомо також, що в 1428 році Мошенець заснував у Заліссі костел.

…ось так все розпочиналось…4 роки тому.