Брюховичі-Бірки-Кожичі-Домажир-Карачинів-Ямельня-Страдч-Івано-Франкове-Лелехівка на велисопеді. Part I

Настав Богом даний день 1 серпня 2014 року — патрональне свято в усіх Редемптористів — свято нашого Засновника святого Альфонса де Марії Лігуорі, а щоб цей день провести з користю як для душі так і для тіла, я ще з одним співбратом вирішили прокататися на велисопеді. Маршрут більш-менш накреслили: їдем на природу — Розточчя.

Розпочинаєм 6.15 ранку 1 серпня з нашого монастиря на Голоско — на Брюховичі. В Брюховичах бував неодноразово, хоча не все бачив, але особливо тут не розгулювалися, зазнимкував по дорозі дві церкви:

Храм Введення Пречистої Діви Марії (УПЦ КП):

І другий храм старіший з 1907 року:

Дуже скоро — в 7.00 були в Бірках, де я нарешті зблизька оглянув місцевий мурований храм. Як на мене церква дуже гарна, шкода що була зачинена:

Далі дорога пролягала по об’їзній на трасу Львів-Краковець, де по дорозі ми оглянули ряд сіл…

Підрясне: нова мурована церква:

Наступним населеним пунктом було село Кожичі, давно мав на увазі це село, адже тут мала б бути палацова каплиця. Але на превеликий жаль, її ми знайшли, швидше за все вона не збереглася. Проте вдалося оглянути місцевий дерев’яний храм Воздвиження Чесного Хреста з 1870 року.

Витративши на Кожичі пів години часу — повертаємось на трасу в подальшому краєзнавчому дослідженні Розточчя. На черзі населений пункт Солуки — відома марка мінеральної води, були вагання чи їхати туди чи ні, але все-таки ризикнули — храму там нема. Проте є доволі симпатична придорожня капличка з розписами:

Блаженний редемпторист — Миколай Чарнецький:

На черзі село Домажир, початки якого сягають 13 ст. Тут мені особливо було цікаво, адже в цьому селі була діюча римо-католицька каплиця, якої ще не було в моєму архіві. Тож сюди їхав з особливим натхненням.

Костел Ісусового Серця 1903 року знаходиться в центрі села, при дорозі:

Навпроти Домажиру, з іншої сторони дороги розкинулось велике село Карачинів. В пошуках храму довелося проїхати бл. 2 км.

Православний храм в Карачинові з інтер’єром:

Перед Страдчем, вирішив заїхати в Ямельну, адже чув що місцева покинута римо-католицька каплиця зазнала пошкоджень внаслідок пожежі…

і дісно дах згорів:

Щодо Страдчу, ми не могли оминути цього без перебільшення феєричного місця. Скільки ж тут людей зазнало оздоровлень на душі і тілі. Та й зі Страдчу, вже в далекому 2007 році почалися мої мандри Галичиною. Страдч тепер розвинувся, храм оновили, все більше людей знають про це відпустове місце…

Щодо нового, то не полінувались заїхати в місцевий православний храм, де є, наскільки я розумію чудотворна ікона.

Ікона над царськими вратами у православній церкві в Страдчі:

Помолившись і подякувавши Богові рушили далі, адже за планом маршруту, ми повинні були доїхати аж до всіма забутої Лелехівки! Хоча, чесно признаюсь, не передбачалось відвідування такої кількості сіл по дорозі до неї, ну так вже сталося:)

Отже, довгоочікуване Розточчя:

А що було з нами далі, про це в наступній частині розповіді.

Далі буде…

Селець-Кульчиці

Городище. Храм Зіслання Святого Духа 1899 року.

Селець. Храм Собору Пресвятої Богородиці 1700 року. Гонтова церква !

 

 

 

Кульчиці. Храм свв. Флора і Лавра 1904 року.

 

Ралівка.

Костел Матері Божої Лурдської, поч. XX ст.