Рай

Земний Рай, а точніше український розкинувся в мальовничій місцевості «Подільська Швейцарія» (так її називають поляки), за 2,5 км на південний-захід від міста Бережани на Тернопільщині. У селі колись розташовувалася заміська резиденція Сенявських. За документами, вже до 1660 р. на території парку збудували мисливський замок та службові приміщення, які в 1709 р. були знищені загоном Ст. Шмигельського.

Тут зберігся старовинний парк та каскад ставків (з прозорою і чистою водою), створений наступником Сенявського — Станіславом Потоцьким, який володів Раєм до 1939 р. Саме він перебудував місцевий мисливський будиночок у палац. Згодом маєток перейшов до власності фонду боротьби з раком, і донедавна в палаці містився дитячий санаторі, а сьогодні його приміщення обіймає заклад для неповносправних дітей.

Закладом опікується згромадження братів-милосердя, безпосередньо бр. Іван з Бельгії та донедавна сестри згромадження Матері Божої Фатімської (які після останньої капітули покинули Рай). В будинку є каплиця, їдальня, зал для гостей і кімнати де проживають діти з особливими потребами. Проблемою закладу є те що він міститься в споруді (тобто палаці) що є пам’яткою архітектури нац. значення у перебуває у власності держави, що створює додаткові труднощі у користуванні комплексом. Є надія, що держава все-таки передасть приміщення у користування інтернату. Проблема дітей з особливими потребами — це проблема не лише якоїсь окремої групи людей, але цілого суспільства, адже вони потребують опіки, а перш за все любові. Тому потрібно старатися до того, щоб всіляко допомагати розквіту цій справі.

Поспілкувавшись, помолившись і прогулявшись парком ми закінчили нашу «візитацію» раю і повернулись додому. В Раю добре, але нам ще туди зарано, треба ще багато-багато потрудитись щоб туди потрапити колись. Одне я знаю тепер точно, що ті хлопці і дівчата. яких ми там бачили, будуть нас зустрічати у брамі Раю, раю не земному, якщо ми заслужимо туди потрапити.

p.s. за фото вибачайте, зробим тільки два і то мобілкою, не до того було:)