Русилів

с. Русилів розташоване на березі р. Стрипа. Унікальністю цього села є відомі Русилівські водоспади — найбільгий водоспадистий струмок України. Починається він із кількох джерел в околицях села…

Потічки, об’єднуючись і долаючи стрімкі червоні виступи девонських пісковиків, вливаються в Стрипу. На своєму шляху струмок утворює 15 водоспадів, висота окремих із них сягає 8-13 м.

Околиці Русилова надзвичайно мальовничі…

До Русилова найкраще добиратись із Золотого Потоку, через Соколів; продовжити мандрівку можна на знаменитий і багатий пам’ятками Язловець (від Русилова до цього села є грунтівка). Успіху, Вам мандрівники!

Подорож липень 2009.

Рукомиш

Рукомиш звичайне село у Бучацькому районі Тернопілля, як здається на перший погляд; але це «звичайне» село матінка-природа наділила незвичайними дарами, які в майбутньому можуть принести Рукомишу славу паломницького центру.

У Рукомиші знаходиться травертинова скеля з невеликою печерною церквою св. Онуфрія яка є пам’яткою природи. Довжина скелі становить 120-130 м, висота — 15-20 м.

Печерний храм у Рукомиші це святилище, культова споруда у травертиновій скелі. Храм розташований  на крутому правому березі р. Стрипа. Це — зал площею близько 25 м2.  На стінах і стелі видно сліди від вирубування каменю. Вхід — вис. 1,5 м і шир. до 1 м — з пд. боку. На північ від храму є ряд менших ґротів, вирубаних у скелі, які, очевидно, служили келіями для монахів. Неподалік входу — залишки стародавнього муру.

Біля підніжжя схилу розташована мурована церква св. Онуфрія з 1,5-метровими стінами (збуд. бл. 250 р. тому на місці однойменного дерев’яного храму).

За переказами, печерні храм і монастир облаштували 13 ст. 2 монахи Києво-Печерської Лаври, які тут зупинилися, рятуючись від татаро-монголів, коли Батий зруйнував Київ. Згодом їх силоміць переселили у новозбудований монастир оо. Василіян у м. Бучач. Скельний храм залишився, в ньому моляться досі. Нині він уособлює Божий гріб, тут лежить «фігура «Ісуса Христа, в страсну п’ятницю сюди вносять плащаницю для поклоніння. До скельної церкви підведено освітлення, тут засклено вікно, настелено підлогу, є ікони. Цей храм — частина культового комплексу, до якого також належить церква св. Онуфрія, Хресна дорога, басейн для освячення води. Сюди приходять численні паломники.

Каньйон — супер, споглядати на нього одне задоволення!

З каньйону також видніються руни замку в Підзамочку, які при нагоді можна оглянути.

Єдине дерев’яне чудо Бучацького району

Білявинці — село Бучацького р-ну Тернопільської області, розташоване в північній частині району, на відстані 14 км від райцентру (міста Бучач), по обох берегах річки Стрипи. Цікаве воно тим, що тут є дерев’яна дзвіниця — а це як не як для Бучаччини унікальний вмпадок (я вже мовчу про костели). Дзвіниця знаходиться біля мурованого храму. Дзвіниця є пам’яткою архітектури національного значення, її вік 18 століття. Церква біля якої знаходиться дзвіниця названа на честь свята Пресвятої Тройці і зараз належить до УПЦ КП. Пам’ятник належить до дерев’яних споруд подільської архітектурної школи.Дзвіниця — трьохярусна, прямокутна в плані, каркасної конструкції з шатровим накриттям.Дзвіниця округлена широким опасанням.Симпатична, і доволі цікава, все-таки на Бучаччині

Село Білявинці відоме і тим що звідси походить Соломія Крушельницька.