Костелами і капличками Мостисьщини. Частина II. Неоготичними костелами Мостисьщини

1.Шегині. Перша згадка в історичних джерелах про поселення Шегині відноситься до 1402 р. В 2003 р. завершили будівництво костелу, який освятили під титулом св. Йосипа.

2.Баличі. Виникло у XIII ст., а перша історична згадка про нього відноситься до 1400 року. Каплиця в Баличах (з 1927 р. костел парафіяльний) розташована поблизу тамтешнього палацу (який проіснував до 1939 р.), уфундували Б.Скібневський і його жінка Ольга з Дзєдушицьких правдоподібно в 1892 р. Будова тривала кілька наступних років, а в 1898 р. каплицю посвячено під титулом блаженної Броніслави.

Костелик розташований на невеликому підвищенні на південь від дороги.

Якщо рухатись від костелу на південь, польвою дорогою, в напрямку села Великі Новосілки, то можна зустріти придорожню фігуру св. Яна Непомуцького.

Придорожня капличка в Мочерадах.

Панорама села Гусаків з навколишніх пагорбів.

Недаремно Мостиський район називають країною костелів і капличок. Ось ще в одному селі маршруту «Мостиською неоготикою» ми зустірили стару придорожню капличку 1931р.

Придорожня капличка 1931 р. в с. Боєвичі.

3.Гусаків. Давнє містечко, нині — село над річкою Бухта, розташоване за 6 км на пд. сх. від Мишлятич. Місцевість відома від I пол. XV ст. В Гусакові є бароковий костел св. Станіслава фундації Францішка Харчевського, збудований у 1719-1724 рр. Костел ремонтувався та перебудовувався у 70-тих роках XVIII ст., в кін. XIX і на початку XX ст. У 1948 р. костел закрили, перетворивши його на 1951 р. на колгоспне зерносховище. Всередині збереглася XVIII-літня структура головного барокового вівтаря. Стіни покриті цінними і добре збереженими розписами з кін. XVIII ст., виконані Станіславом Строїнським. На цвинтарі в Гусакові збереглася оригінальна каплиця-ротонда з 1836 р. фундації Петра Кульпінського.

Гуси Гусакова…

4.Золотковичі. Розташоване за 14 км на пд. зах. від Мостиськ. Перша писемна згадка з 1408 р. В селі є скромний костелик Божого Милосердя з 30-тих років XX ст.

5.Тамановичі. Положені за 6 км на сх. від Гусакова. Найдавніші письмові згадки про Тамановичі відносяться до XVI ст., від кін. XVIII і до 2-ї Св. війни належали до Дрогойовських. Католицька парафія повстала тут лише в 1925 р. Протягом 1894-1895 рр. у селі збудували мурований костел за проектом Станіслава Радиковського та Іллі Даровського. У 1918-22 рр. відбудували храм за проектом Ст. Маєрського. Чергова реставрація храму відбулася у 1933-36 рр. Після 2-ї Св. війни радянська влада закрила костел, який став спочатку зерносховищем, а потім — складом мін. добрив. Повернутий вірним в 1989 р., за неперевіреною інформацією використовується тільки кілька разів в рік. Костел являє собою споруду в плані прямокутника, з 5-бічним вівтарем і 2-ома захристіями. Під вівтарем є гробова крипта Дрогойовських.

6.Мишлятичі. Село положене за 8 км на пд. зах. від Мостиськ. Відоме з кін. XIV ст. В 1442 р. Ян з Мишлятич уфундовав тут католицьку парафію. Сучасний мурований костел споруджений в 1905-1909 рр., а 1911 р. освячений. Святиня частково постраждала у 1 Св. війну, працював костел до сер. 50-тих років XX ст., а пізніше був перетворений на зерносховище. В 1989 р. — повернутий вірним.

З фасаду святиню увінчує 4-бічна вежа. В інтер’єрі зберігся XVIII-літній бароковий амвон і комплекс трьох необарокових вівтарів з 1932 р., в яких використано XVIII-літні фігурки ангелів. На прикостельному цвинтарі знаходяться кам’яні надгробки власників навколишніх земель з кін. XIX — поч. XX ст.

Придорожня капличка в Мишлятичах

Неоготичний костел

7.Пнікут. Уперше у письмових джерелах Пнікут згадується 1366 р. До 1-ї Св. війни маєток належав до перемиської капітули. Згідно деяких джерел вже в XV ст. Пнікут посідав магдебурзьке право.

В селищі є ще один неоготичний костел Мостисьщини — св. Миколая, збудований протягом 1908-11 рр. коштом перемиської капітули за проектом Максиміліана Яблонського, а 1912 р. його освятили. В Пнікуті був ще дерев’яний костел, який розібрали в 20-х роках. Сучасний костел є тринавною святинею, з 5-гранним вівтарем і 2-ома захристіями. Перед фасадом висунута 4-гранна вежа з 2-ома бічними анексами. Над дахом є ажурова сигнатурка. Всередині збереглося оригінальне неоготичне устаткування: три вівтарі, амвон, балюстрада, тощо.

Капличка в Нагірному

Ось на цьому завершилася наша візитація костелів Мостисьщини. Але це ще не кінець, бо на Мостисьщині ще є багато костелів…

Чудотворне джерело в селі Чишки

Село Чишки розташоване за 2 км на захід від Крисович і за 6 км на пд. зх. від районного центру. Перша писемна згадка походить з 1449 р. В перші десятиліття XVII ст. знаходилося в руках Фредрів.

Поблизу села, в Чишківському Лісі, знаходиться старе місце культу з джерелом що має відповідно до місцевої традиції силу оздоровлення. Біля джерела стоїть каплиця Перенесення мощей Св. Миколая Чудотворця (празник 22 травня), збудована у 1995 р. на місці попередньої, XIX-столітньої, знищеної під час II Св. війни. При каплиці відбуваються місцеві відпусти.

 

Костелами і капличками Мостисьщини. Частина I. Околиці Мостиськи


Маршрут починається із села Тщенець. Доїхати до села можна приміським поїздом «Львів-Мостиська-2».

1.Тщенець. Розташоване за 6 км на захід від райцентру, на південь від шосе. Відоме від XV ст. (1418 р.), але парафія римсько-католицька утворилася тут тільки в 1930 р. Залишки давнього земського маєтку, що принаймні від 2 пол. XIX ст. до 2-ї Св. війни знаходився в руках родини Юнгів, є парк площею 11 га. На його краю стоїть неоготична каплиця-усипальниця Юнгів, збудована та освячена наприкінці 80-тих років XIX ст., до недавна зруйнована, нині відновлена використовується до культових цілей. Її фасад акцентує показний стрілистий портал з гербовим картушем над входом.

В селі є також неоготичний костел св. Йосифа, збудований в 1924-28 рр. за проектом Станіслава Маєрського. Замкнутий в 1950-55 роках, а потім знову від 1957 р., був у 1989 р. повернутий вірним, а останнім часом відновлений. Є це будівля на плані хреста з 5-гранним вівтарем. З переду висока, струнка вежа фланкована через два доповнення восьмибічними вежечками. Над перехрестям нав — стрілиста сигнатурка. Устаткування інтер’єру в більшості сучасне. Вівтарі нові, але гарні.

Костел Св. Йосифа


 

Каплиця-усипальниця Юнгів



Між Тщенцем і Чишками


Із Тщенця прямуємо на село Чишки.

 

2.Чишки. Лежить за 2 км на захід від Крисович і за 6 км на пд. зх. від районного центру. Перша писемна згадка походить з 1449 р. В перші десятиліття XVII ст. знаходилося в руках Фредрів. Знаходиться тут костел Зіслання Святого Духа з сер. або кінця 30-тих років XX ст., після 2-ї Св. війни замкнутий, повернутий вірним у 1989 р.

Поблизу села, в Чишківському Лісі, знаходиться старе місце культу з джерелом що має відповідно до місцевої традиції силу оздоровлення.

Каплиця біля джерела в лісі


 

Мурований храм з дерев’яною дзвіницею


 

Костел Зіслання Святого Духа

3.Крисовичі. Про Крисовичі я вже писав (читаєм тут).

Двір XVIII ст.


Санктуарій Матері Божої Фатімської


Вид на Мостиську (зліва костел в Закостеллі). Між Крисовичами і Стрілецьким


4.Стрілецьке. Відоме з XIV ст. (1397 р.) село Стрілецьке (давня назва — Стрільчиська) з часом отримало назву Закостелля, яке нині стало передмістям Мостиськів, а сучасне поселення Стрілецьке розташоване трохи південніше.

Через відсутність власного костелу вірні відвідували Служби Божі у Мостиськах чи сусідніх селах. Сучасний костел збудований в 1991-1994 рр. В 1993 р. костел був ще незавершений, а в 1994 р. новозбудований храм освятили під титулом Пресвятого Серця Ісуса і Непорочного Серця Марії. 1992 року була утворена парафія Стрілецьке, до якої нині належать також села описані в цьому маршруті — Крисовичі, Липники, Раденичі, Чишки та Чижевичі.

Початок села (зі сторони Крисович)


Придорожня капличка поч. XX ст. (?)


Костел Пресвятого Серця Ісуса і Непорочного Серця Марії


 








Ще одна придорожня капличка в Стрілецькому з поч. XX ст. (?)

 


5.Липники. За 5 км на пд.-сх. від Мостиськи лежить с. Липники (згадується, принаймні, у XVI ст.), в якому  знаходиться неоготичний костел Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією (за іншими даними Найсвятішого  Серця Божого) з 1909 р. По 1947 використовувався як магазин, в 1989 р. повернутий вірним і відремонтований.

Святиня на плані прямокутника з 5-гранним вівтарем і 2-ома захристіями. Всередині збереглося неоготичне начиння з часу побудови костелу. У сучасному костелі збереглися усі три вівтарі. Поблизу храму розташована дерев’яна дзвіниця у формі квадрата, вкрита бляхою.

Костел Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією





 

Крисовичі

Крисовичі розташовані на р. Січній, за 4 км на південь від районного центру Мостиськ. Назва місцевості походить від руської шляхетської родини Крисів.

Перед 1780 р. Адам Йозеф Мнішек побудував у Крисовичах палац, в одній із частин палацу була каплиця посвячена в цьому ж році. Святиня функціонувала до 1920 р. В часи 1-ї св. війни палац Стадницьких був сплюндрований російськими жовнірами, але каплиця залишилася незачіпленою. В 1939 р. палацові будівлі були спалені.

Літографія 19 ст. з видом палацу в с. Крисовичі

Оцілілу каплицю використовували як колгоспний магазин.

Палацова каплиця в с. Крисовичі. Фото 1939 р.

В 1990 р. святиню було передано вірним. В 1991-95 роках каплиця старанням ксьондза Андрія Рамса, відремонтована і розбудована. У 1995 р. святиня була консекрована як костел Матері Божої Фатімської. 13 жовтня 1997 року декретом архієпископа Яворського місцевий костел був оголошений Санктуарієм Матері Божої Фатімської.

Біля святині є дві старовинні фігури.

При костелі діє невеликий монастир згромадження сестер-служебниць Найсвятішої Панни Марії.

В інтер’єрі храму збереглися розписи з 1780 р., що покривають стіни і склепіння (авторство розписів приписують львівському худ. С. Строїнському).

Мостиська. Палац Страхоцьких

В межах Мостиськи входить на сьогодні 3 передмістя — Рудники, Завада (читаєм тут) і Стрілецьке. В кожному з передмість збереглися пам’ятки архітектури, якщо у випадку із Завадою — дерев’яна церква, Стрілецьке — костел, то в Рудниках — палац, про який мова піде далі.

Рудники Ляцькі — колишнє село, на сьогодні північна частина Мостиськи. Перша згадка з 1593 р. Належало до коронних маєтків мостиського староства. Село спочатку відносилося до мостиських земель, але в 1593 р. відбулося розмежування на мостиські та рудницькі маєтки.

У 19 ст., коли Рудники вже були приватною власністю Антонія Страхоцького (1776-1850), тут в 1820-1830 рр. було збудовано великий палац у вигляді давнього оборонного замку. Виконання палацу приписується Ф. Бауманові.

Літографія 19 ст. з видом на палац Страхоцьких в м. Мостиська

Палац Страхоцьких в м. Мостиська, січень 2011

Дві Світові війни негативно вплинули на пам’ятку: після 1 — палац відбудовувався, а після 2 функціонує як школа.

Цікавими елементами палацу є неоготичне завершення правого крила споруди і башта, а також оригінальні колони з арковими перегородками.

Палац знаходиться на території запущеного парку, біля якого можна оглянути ще кілька цікавих старовинних споруд, серед яких приміщення хліва (або млина) чи то шпихліра з контрфорсами (!)…

…та стара (?) придорожня капличка

відвідано січень 2011

Завдячуючи oggy1991, віднайшов фігуру Матері Божої з Дитятком Ісусом з 1822 року. Її справді нелегко побачити, але нам допомогли люди, які скерували на дорогу і ті що розчистили місце біля постаменту.


Судова Вишня

У долині річки Вишні розкинулося старовинне поселення Судова Вишня — містечко з семитисячним населенням. Судова Вишня відома з 981 р. Про Вишню (а так місто називалося до 1545 р.) вперше згадує Галицько-Волинський літопис 1230 р. Назву «Судова Вишня» містечко отримало після того як з 1545 р. тут почали відбуватися щорічні виїзні суди Перемиської землі. Нині Вишня — провінційне містечко на трасі Львів-Шегині-Перемишль.

Оскільки містечко компактне, до того ж основні пам’ятки (за винятком колишнього монастиря) розташовані недалеко один від одного, то для огляду архітектурних принад його вам знадобиться не більше години часу.

Наш короткий екскурс по найцікавіших пам’ятках Судової Вишні

При в’їзді в Судову Вишню з півдня, високо на пагорбі, ліворуч від траси обведений оборонним муром — височіє колишній монастир оо. францисканців-реформатів, що має давню історію…

Дідичі Судової Вишні, львівський каштелян Ян Семінський та київський ловчий Франциск Завадський, заклали 1730 р. монастир Братів Менших (оо. францисканів-реформатів) на місці колишнього середньовічного замочку. При монастирі стояв костел Внебовзяття Найсвятішої Діви Марії, зведений відомим італійським архітектором Паоло Фонтана. В Польщі цей храм був знаний завдяки образу св. Антонія Падуанського, що знаходився на вівтарі, присвяченому цьому святому. І почалося — від 1752 р. із Судової Вишні йдуть новина за новиною, чудо за чудом.

У місто линули великі юрби людей всі, хто мріяв про видужання чи вирішення своїх проблем…

Брати Менші залишили Вишню у вересні 1945 р. У приміщеннях монастиря розташувався заклад для психічно хворих та неповносправних, а після 2 Світової війни, коли прийшла комуністична влада, костел було замкнено, і з 1947 р. тут знаходився склад солі, пізніше — склад меблів та льону. Згодом храм був перебудований на будинок (див. фото). Все, що ще залишилося — було розкрадено і знищено. На сьогодні про величний монастирський комплекс нагадують лише оборонні мури з контфорсами та риси колишнього костелу, що виявляються в будинку. Тепер колишній монастир можна оглянути лише ззовні (на жаль)…

Опісля спускаємося вузькою вуличкою, що виведе нас в центр міста, обачі дороги розташований мурований храм 1910 р.

Одразу ж, за храмом можна оглянути кілька старих сецесійних кам’яничок, посеред яких, скромно, «втиснулась» ратуша міста Судова Вишня.

Від ратуші видніється висока вежа костелу, на сьогодні це парафіяльний храм Матері Божої Помічниці Вірних (Naswietszej Panny Marii Wspomozenia Wiernych), 1884-1890 рр.

Перша світова війна не надто гарно вплинула на його архітектуру, тому в міжвоєнний час святиню намагалися реставрувати. В радянський час костел використовували не за призначенням. Повернули храм парафіянам Судової Вишні 1989 року. Головний вівтар було знищено, тож на його місце поставили схожий вівтар із села Тамановичі.

Цікавою пам’яткою для любителів покинутої архітектури стане палац першої половини 19 ст. без даху, нині споруда перебуває у стані повної руїни (до 1994 р. у ньому розміщувався інтернат). На жаль, через брак часу, палац невдалося оглянути.

P/S Велика подяка за надані матеріали для статті сайту Провінції св. Арх. Михаїла Ордену Братів Менших в Україні http://www.ofm.org.ua/.