Лисиничі

Село Лисиничі (Лесеничі) відоме з 1411 року. У Лисиничах варто оглянути кілька цікавих пам’яток архітектури про якій йтиме мова далі…

В центрі Лисиничів є мурована церква Св. Параскеви збудована у 1885 р. на місці старого дерев’яного храму.

У 1911 р. у селі з ініціативи голови «Просвіти» Данила Вендиша поставили пам’ятник Тарасові Шевченку — один із перших на Галичині.

Біля ставу, у південно-західній частині села розташована школа.

За словами місцевого жителя тут у свій час жили монахи. До будівлі колишнього монастиря прибудована каплиця.

Деякі з розписів непогано збереглися, але все одно каплиця дуже занедбана.

На південь від села височіє Чортова скеля — найвища природна вершина в околицях Львова. Її висота — 414 м над рівнем моря. Добратися до неї можна різними шляхами: від дороги Львів-Винники, від Глинянського Тракту, від Лисинич чи від самих Винник. Головне: йти весь час догори, і лісові стежки виведуть до скелі, яка складається з пісковиків і колись була більшою та вищою. Але протягом останніх століть звідси видобували каміння для будівництва та вимощення доріг.

Відвідано: 2009.09.03

Новосілка-Раковець

Історію джерела досліджував Карвацький Роман; дозволю собі зкористатися виїмками із його статті про Раковець.

«Джерело знаходиться під пагорбом, на якому стоїть церква Маковеїв. Витікає воно з-під невеликої каплички. Джерело гарно доглянуте і окультурене.

Ще за австрійських часів, на місці сучасного джерела було поле. Під час сільськогосподарських робіт власник виявив, що із під землі, пробивається джерело. Невідомо чому, але чоловік звелів його замурувати. А після того, як джерело замурували, чоловік несподівано осліп.

Так прожив він сліпим два роки. І от, одного разу, йому приснився сон, в якому було сказано, що він прозріє лише тоді, коли відкриє джерело, та тричі вмиє обличчя його водою. Чоловік прислухався до незвичайної поради, і виконавши вказане – вмить прозрів. На подяку за зцілення, звів муровану капличку неподалік джерела. Під час другої світової війни, капличка була розібрана, і відновлена уже за незалежності України. Хоча дехто каже, що капличка була збудована в честь появи чудотворної ікони. Хоч думки розходяться, але все одно, є дещо, що об’єднує обидві ці історії. Це те, що поставлена вона в знак великого Божого чуда.

Джерело це є багословеним та цілющим. Кажуть, що в сиву давнину, над цим джерелом навіть об’явилася Матінка Божа. З того часу і почали проводити служби Божі в капличці і церкві. Є в Раковці і хресна дорога.
На початку 90-тих, в Раковець приїжджали науковці з Одеси, вони проаналізували воду, і виявили в ній великий вміст срібла. Ця вода вилікувала багато людей, від найрізноманітніших хворіб. Але безперечно, не срібло надає цілющі сили джерелу, а щира молитва. Адже кажуть, хто пройде дванадцять кіл по воді, зі щирою молитвою, яка буде лунати із глибин серця, того Бог зцілить від будь якої недуги. Головне вірити в це, адже для Бога немає нічого неможливого.

На превиликий жаль, цим джерелом зацікавилися бізнесмени, які не прочуд робити гроші навіть на святих речах. Вони хочуть викупити територію, на якій знаходиться джерело і розпочати випуск мінеральної води. При цьому, звичайно джерело буде обгороджене і прочани втратять до нього доступ».

А тепер мої фото:

Одного осіннього недільного ранку…

Початок маршруту — друга зупинка електрички «Львів-Лавочне» (ст. Оброшине). Через хвилин 20 я біля церкви Святого Дмитрія.

Храм збудований у 19 столітті.

Цікавим є подвір’я церкви, на якому є дві дзвіниці і дві старовинні фігури Євангелистів з 18 століття, перенесені з каплиць що стояли біля костелу.

Всередині церкви є старовинний іконостас.

Оброшинський храм являє собою класичне поєднання кількох архітектурних стилів, аналогів якому на Галичині знайти дуже важко.

Біля церкви знаходиться також руїна костелу Воздвиження Святого Хреста, стан якого дедалі гірший і гірший. Ось наприклад, по цих фото видно деградацію даху святині (на основі відвідин Оброшино в 2008 і 2010 роках):

листопад 2008:

листопад 2010:

Церква і костел фундовані римо-католицьким архиєпископом зі Львова, резиденція якого знаходилася в оброшинському палаці, про який мова піде далі.

За реальної економії часу я не зміг зробити свіжих фото палацу тому представлю фото листопаду 2010 р.

Палац в Оброшино збудовано за проектом Йозефа Фонтани 1730 р., у ньому знаходилася курія римо-католицьких архиєпископів. Після 2 Світової війни будівля була передана аграрному інституту, навчальні приміщення якого є тут і досі. Палац в Оброшино не дивлячись на «небардзо пєнкний стан» є одним з найцінніших палаців-резиденцій в околицях Львова.

Далі на моєму шляху була Годовиця (до якої я потрапив через Басівку) із своїм славнозвісним костьолом Бернарда Меретина, до котрого я так мріяв потрапити всередину…

і таки попав!

За такої погоди — костел в Годовиці виглядав дуже експресійно:)

З чим мені пощастило в Годовиці, з тим не пощастило в Наварії — на превеликий жаль костел був зачинений.

Наварія — колись давнє містечко, а сьогодні популярна рекреаційна місцевість. В селі зберігся костьол Внебовзяття Найсвятішої Панни Марії — одна із найцінніших сакральних пам’яток в околицях Львова, збудована в 1739-1748 роках за проектом тогож Меретина. На відміну від Годовиці, костел в Наварії діючий і служить вірним РКЦ.

Недалеко від костела є мурована церква Святої Тройці з другої половини 19 століття.

Всередині церкви знаходиться цінний іконостас з 17 — поч. 18 століття. Походиться він із василіянського монастиря в Добромилі, до Наварії був перенесений у 1870 році старанням місцевого пароха, а відновлений був за кошти Миколи Потоцького.

У зворотній дорозі на Львів, просто таки не міг не зафіксувати «бомбезну» муровану церкву в Сокільниках, яку з вікна бачив не раз.

Борщовичі

Однією з найцікавіших місцинок поблизу Львова є село Борщовичі, що розташувалось біля залізниці Львів-Золочів. У Борщовичах можна побачити таке феноменальне диво:

Це диво називається  — костело Введення Пресвятої Богородиці збудований 1898 року (теска костелу в Грушеві). На сьогодні костел використовується як церква. Щось подібне на Львівщині важко знайти.

Ще у Борщовичах знаходиться доволі симпатична дерев’яна церква Пресвятої Трійці 1922 року.

Не дуже стара, але дуже класна

Борщовичі варто відвідати, прнаймі через цих дві пам’ятки.

17.06.09