Зарваниця на Різдво 2012

Інтер’єр собору

Шопка в «підземній церкві»

Співоче поле

 

Шопка біля храму де є чудотворна ікона

Паломники стоять до почитання чудотворної ікони

Колона біля храму

Шопка в храмі

А от над цим варто замислитись…

Детальніше про Зарваницю тут.

МАРІЙСЬКИЙ ДУХОВНИЙ КОМПЛЕКС У ЗАРВАНИЦІ або подорож в «УКРАЇНСЬКИЙ ЛЮРД»

Зарваниця. «Греко-католицький Почаїв», центр паломництва тисяч греко-католиків. Розташована між Теребовлею, Бучачем і Підгайцями: на віддалі 56 км від Тернополя, 40 — від Теребовлі, 22 — від Бучача, 18 — від Підгайців.

Ранкова Зарваниця прекрасна, на щастя мені довелось її побачити як в ранковий час, так і у вечірній — коли усе прекрасно світиться.

Зарваниця широко відома як місце явлення Божої Матері києво-печерським ченцям, що рятувалися у 13ст. від монголо-татарської навали. Розповідають, що колись у давнину тут оселилися ченці із Сербії. Вони побудували церкву, пізніше навколо церкви виросло село, яке одержало назву Сербаниця, — на згадку про те, що засноване воно було сербами, а з плином століть ця назва змінилася на Зарваницю.

Собор Зарваницької Божої Матері, надбрамна церква Благовіщення, чотириярусна дзвіниця, співоче поле на 50 тисяч місць. На території собору знаходиться цілюще джерело. Все це було побудоване заново і проведена реставрація до 2000-річчя Різдва Христового. Біля собору знаходиться чотириярусна дзвіниця заввишки 60-75 метрів. На ній встановлено п’ять дзвонів, виготовлених в Україні та у відомій дзвонарні Фальчинських у Перемишлі (Польща).Ця дзвіниця вражає своєю величчю.

Зарваниця входить в шість найбільших паломницьких місць католицької церкви. У 2001 р. під час прощі Зарваницю відвідало понад 500 тис. прочан.

Зарваниця — це місце яке користується в нашому народі великою пошаною і любов’ю. Село Зарваниця — це звичайне подільське село, з трьох боків захищене горбами, що покриті густим лісом. Його підковою огинає річка Стрипа, яка впадає у Дністер. У Зарваниці мешкає 310 жителів. Тут є філіал духовної семінарії, будинки для гостей, магазини, клуб, бібліотека. Зарваниця — батьківщина багатьох видатних поетів, художників, музикантів, церковних діячів.

Але всьому світові Зарваниця більш відоме як святе місце, де знаходиться чудотворна ікона Матері Божої, яка у сні з’явилася монахові, що в 1240 році втік з Києва після зруйнування міста татаро-монголами. Зберігається образ у місцевій парафіяльній церкві Пресвятої Трійці і належить до найдавніших ікон в Україні. Час створення шедевру — ХІІІ-ХІV століття. У 1867 році папа Пій IX коронував ікону і надав Зарваниці особливого статусу. Відтоді тисячі паломників з усіх куточків світу навідуються до цієї святині.

Приїхавши в село треба насамперед оглянули неймовірної краси споруди і пам’ятки, зокрема збудований на схилі гори собор Зарваницької Божої Матері.

Архітектурна композиція — відкрита каплиця, в центрі якої стела із зображенням ікони Матері Божої Зарваницької. Автори — скульптори Олесь Маляр і Дмитро Пилип’як та архітектор Данило Чепіль, всі тернопільчани. Виготовлено її з італійського білого мармуру, з якого зроблено і пам’ятник княгині Ользі в Києві.

3 благословення архиєрея Михаїла Сабриги отець-митрат Василь Семенюк при активній участі парафіян і семінаристів відбудував у 1991 р. капличку біля джерела, відремонтував знищену церкву, спорудив біля неї велику каплицю, у якій відправляються під час відправлення відпустів богослужіння, а також Хресну дорогу. Зведено реколекційний будинок, де проводять реколекції священики багатьох єпархій, семінаристи, родини, молодь, діти.

У 1944 р. було спалено дерев’яну монастирську церкву, знищено через два роки монастир, а в 1961 р. — каплицю. Джерело обгородили колючим дротом. Ставили міліційні заслони у відпустові дні. Однак у лісі та в хатах проводилися підпільні богослужіння. В 1975 р. завідателем поруйнованої більшовиками церкви у Зарваниці був призначений отець-митрат Василь Семенюк. Він із благословення митрополита Володимира Стернюка, працюючи душпастирем у катакомбних церквах, водночас став керівником підпільної духовної семінарії. Так тривало аж до перебудови.

Дорога, що веде від Марійського комплексу вгору, приводить до монастиря студитів з церквою Різдва Пресвятої Богородиці. Сама дорога є Хресним шляхом, по її боках встановлені скульптурні композиції, що зображають шлях Христа на Голгофу.

Монастир отців-студитів у Зарваниці, поруч відбудована дерев’яна церква…

Марійський духовний центр в Зарваниці внесений до списку п’ятнадцяти найважливіших святинь католицького світу, пов’язаних з явленнями Діви Марії.

Можу додати лише те, що Зарваниця — це чудове місце, попавши сюди, ти забуваєш про все на світі, і живеш лише для одного Бога.
Усіх запрошую відвідати це святе місце, місце паломництва багатьох вірних з усього світу.

Зарваницька святиня — частина культурної і духовної спадщини не тільки українського народу, але і всього світу.

квітень 2009

ТЕРЕБОВЛЯ

Перша згадка про Теребовлю належить до 1097р., коли тут правив князь Василько (Іпатієвський літопис). Місто входило до складу Галицько-Волинського князівства, Польщі, Австро- Угорщини. Розташоване над р. Гнізна.

Теребовля багата на історичні пам’ятники. Археологічні дослідження, що проводились археологами, дають цінну інформацію про заселення цієї території ще в сиву давнину.

Огляд туристичних принад Теребовлі найкраще почати із костелу Св. ап. Петра і Павла. Його будівництво розпочато в 1924 році і завершено в 1928 році. Костел збудовано за проектом Адольфа Жишко-Богуша, одного з авторів реставрації всесвітньо відомого королівського Вавельського замку в м. Кракові. У 1956 році костел був пристосований під Будинок культури, в 1991 році приміщення було частково віддане римо-католицькій громаді. В 1996 році в костелі зазвучала музика органу.

Інтер’єр костелу відповідає делікатною простотою і витонченістю форм.

Центр Теребовлі — вул.Князя Василька, на якій зосереджено кілька цікавих пам’яток архітектури, про які мова йтиме далі…

Це перш за все ратуша. Ратуша в Теребовлі двохповерхова, споруджена ще в позаминулому столітті. У першу Світову війну ратушу було зруйновано, а потім відновлено з дещо зміненою вежею і без годинника. На верхівці вежі встановлено флюгер у вигляді герба Теребовлі, а на фасадній стіні ядро, знайдене на фортеці. У холі висять королівські дипломи з привілеями від 1660 року, стара карта м. Теребовля, ярмаркові привілеї видані Йосипом Другим. А 1970 році було вмонтовано годинник.

Цікавою пам’яткою Теребовлі є церква св. Миколи, кін. 16 ст. Перша згадка про церкву відноситься до 1614 року. Але її у 18 ст. було перебудовано. Мала колись оборонний характер. Зараз її теж реконструйовано.

В Теребовлі серед сакральної архітектури є також і монастир. Цей архітектурний комплекс добре зберігся. В монастирський комплекс входить Успенський костел. Його стіни і склепіння були розписані одним із найкращих майстрів фрескового стінопису Йосифом Майєром.

Строгі лінії пізнього Ренесансу з деяким впливом готики цього храму і дотепер викликають справжнє захоплення. До 1991 року приміщення костелу використовувалось як склад. З 1991 року костел почала використовувати міська громада УАПЦ (церква св. Володимира).

Найкраще місто оглядати з руїн замку (1631 р.), що знаходиться на околицях міста. На перший погляд замок видається невеликим, але це не так; за своїми розмірами і висотою мурів він займає високе місце у списку поруйнованих замків України. Замок — пам’ятка архітектури державного значення.  Керував роботами з будівництва замку теребовлянський староста Олександр Балабан.

Однак Теребовлянський замок має значно глибшу історію, початки якої губляться у княжих часах. Перший деревяний замок на крутій горі побудував, мабуть, теребовлянський князь Василько Ростиславович. Було це приблизно у 80-х роках 11 ст.

До наших днів дійшли руїни замку.  Всевладний час віками пронісся над руїнами твердині, а вони стоять… Надщерблені, покриті павутиною часу… Вони стали візитною карткою Теребовлі.

Руїни замку знаходиться в північно-західній частини Теребовлі на горі, яка була майже неприступною з трьох сторін. Довжина замку з півночі на південь 122м, зі сходу на захід — 65. В плані замок неправильної видовженої, звуженої на південь форми.

Ще трохи «історично-фізичних» даних про руїни: на сьогодні стіни замку складають 12-14м, ширина їх 5 м, заломлені під кутом в 100градусів, цей кут фланкують чотиригранна східна вежа та шестигранна західна. Третя вежа еліпсовидної в плані форми, розташована на півдні, з’єднує дві видовжені оборонні стіни. Висота 13 м, ширина муру змінюється від 3,5 до 5м. Північна і західна вежа збереглися на висоту двох ярусів, східна на три.

Тут можна гарно відпочити, також тут знаходяться давні вали.

Отже, Теребовля чудове місто,ще б відбудувати замок і їй не було б ціни. Найкраще подорож в Теребовлю поєднати з оглядом руїн замково-монастирського комплексу в Підгорі, що знаходиться за 2 км від міста. Найкращі враження гарантовані:)))

Подорож квітень 2009

ПІДГОРА

Підгорянський монастир — пам’ятка історії та архітектури XVII ст. Це один із найцікавіших монастирських комплексів Поділля, що розташований неподалік найстарішого міста Тернопільщини — Теребовлі. Руїни старовинного монастиря Спаса у Підгорі неподалік Теребовлі розташовані на вершині високого підняття, що його з однієї сторони ніби захищає річка Серет, а з іншої — Гнізна. Одразу ж неподалік обидві вони зливаються докупи.

Колись Підгора була окремим селом, а тепер входить до складу райцентру. Місцевість тут горбиста. Неподалік розкинувся ліс.

На фото — Церква №1. Дослідник галицької старовини Б.Януш вважає церкву старшою за оборонні мури і датує її XVIст. Тридільна церква Івана Хрестителя (24 на 14 м).Храм звернений святилищем до сходу, як і личить за канонами.Кажуть. цервка зберегла в своїй архітектурі аркадне склепіння та інші прикмети пізньої готики усуміш з ренесансовими впливами в прикрасах одвірків і наличників. Запам’ятовується вінонце на вежі церкви: воно у формі серця.

Монастир займав трапецієвидну ділянку, яку оточували муровані стіни й вежі — по одній на кожному розі. Західна стіна сягала 141 м довжини, східна і північна — по 85 і південна — 75. Вперше Підгорянський спаський монастир отців-василіан згадують в історичних джерелах 1650 року, хоча одні дослідники вказують, що церква Івана Хрестителя походить із XVI століття, а інші — що первісно обитель була дерев’яною.

Довгий час територія Підгорянського монастиря належала військовій частині, що не могло згубно не позначитися на стані пам’ятки. Ці руїни — це самі красиві руїни по яких мені довелося полазити. Як не дивно, але про це місце в самому серці подільської Галичини майже немає документальних свідоцтв.

Невідома конкретна дата заснування конвенту. Можна посилатися лише на скупі та непрямі свідоцтва, як-от, скажімо, на Специфікацію документів і фундацій Василіянських монастирів, пред’явлених високів губернії у 1776р. прокуратором ЧСВВ Севастяном Янковським: там вказується, що монастир заснований начебто руськими князями Васильком і Володарем Ростиславичем, тобто у ХІІст. Коли цим краєм заволоділа Польща, первісна фундація монастиря була збережена — разом з приналежним селом Семенів. Достідник історії монастиря Володимир Вуйцик вважає, що свідоцтвам про княжі часи заснування обителі можна вірити. Є певна паралель з василіанським монастирем у Пліснеську поблизу Підгорецького замку: навала Батия, певно, зруйнувала обидві обителі, обидві вони і відродилися у XVIIст. стараннями дідича Підгірець Станіслава Конєцпольського. А відомий краєзнавець Василь Ільницький проводить паралель ще й з Манявським скитом: такі ж величні розміри, такі ж міцні мури.

Трапецієвидні мури (144 м з заходу, по 85 м зі сходу та півночі, 75 м маємо на півдні). У кутах були, звичайно округлі оборонні башти, дотепер найкраще збереглася східна, вона навіть вберегла свою первісну циліндричну стелю.

 

 

Головна вежа з в’їздною брамою зведена у 1716р. (про це нагадує напис в обрамленні вікна на західній стіні).

Монастир зростав, славився на всю околицю своєю чудотворною іконою Богородиці — і вже на початку XVIIIст. Преображенська обитель входить до числа найзначніших монастирів галицько-подільського краю.

 

 

 

Підгора — це руїни замково-монастирського комплексу, що розташовані на території сучасного монастиря, за 2 км на південь від Теребовлі. Місце чудове — раджу усім побувати тут!!!

Краса — як в духовному так і в архітектурному плані. Підгорянський спаський монастир та його околиці — надзвичайно романтичне місце: річки, видолинки і пагорби, ліс, городище “костелок”, недіючі каменоломні і липова алея, що пов’язує їх з містом,…

…все це водночас навіває спокій і будить уяву.

Підгора forever!!!

Подорож квітень 2009