Синагоги Галичини

1. Журавно. Синагога сер. 18 ст. (сьогодні пошта).

2. Стрий. Руїни синагоги, поч. 19 ст.

3. Броди. Оборонна синагога 1742 р.

«Перші згадки про дерев’яну синагогу в Бродах відносяться до кінця XVI ст. Через часті пожежі заможна єврейська громада міста вирішила збудувати муровану синагогу. У 1742 році було розпочато будівництво. Наріжний камінь під «Велику» синагогу заклав Іцхак Горовіц, син Якова Горовіца з Болехова, а кошти на її спорудження дав Яков Іцкович, син Іцхака Круківера. Збудована синагога була майже квадратною в плані спорудою оборонного типу (отвори в її аттику були свого роду амбразурами). Головний молитовний зал був оточений нижчими прибудовами з півдня, заходу та півночі. У божниці зберігалися коштовні предмети богослужіння, які єврейська громада набувала століттями. У травні 1859 року синагога стала жертвою великої пожежі, яка знищила більшу частину Бродів. На початку ХХ століття проводились ремонтні роботи, про що свідчить напис (датований 1903 р.) на північному боці західної прибудови споруди. Значних пошкоджень синагога зазнала в роки ІІ світової війни: були втрачені південна і північна прибудови. В середині 1960-х років проведено ремонт споруди і приміщення синагоги облаштували під склад. Через постійне протікання даху будівлю перестали використовувати, і вона стала пусткою, що привело до швидкої руйнації. У 1991 році місцева влада намагалася провести реставрацію споруди з метою пристосування її для картинної галереї. Однак, через складну економічну ситуацію, задум не був втілений. Тепер пам’ятка перебуває в аварійному стані й руйнується під впливом природних умов».
Інформація взята із: http://www.lvivcenter.org/uk/uid/picture?pictureid=2871

4. Буськ. Синагога 18 ст. (сьогодні житловий будинок). Знаходиться біля Площі Ринок. Єврейська громада в Буську бере початок ще з XVI ст. Відомо що за переписом 1864 р. у Буську проживало 5297 осіб, з них 1566 євреїв, що становило майже 35% жителів міста.

За радянських часів що тут тільки не було — і спортзал, і склад, а пізніше фронтальна частина синагоги була перетоворена на житлові приміщення, а решта — на смітник. Синагога швидкими темпами руйнувалася. З метою збереження цінної пам’ятки було вирішено передати незаселену частину євангелістам.

5. Жовква. Синагога 1692, за іншими даними 1687р. Належить до рідкісних творів архітектури в стилі ренесансу Львівської мистецької школи. Після реставрації 1938р. вона втратила свій оборонний характер. Свого часу вважалася найбільшою і найгарнішою синагогою у Європі. Фото Карвацький Р.

«Спочатку, у 1625, синагога була зведена дерев’яною, бо побудова була дешевшою і не потребувала дозволу на спорудження, на відміну від кам’яної. Проте відносно скоро вона згорає. І хоча у 1635 другий власник Жовкви Станіслав Данилович дає дозвіл на будівництво кам’яної синагоги на місці тої, що згоріла. Нову синагогу починають будувати щойно лиш у 1692 за сприяння короля Яна ІІІ Собєського, третього власника Жовкви, та під керівництвом королівського архітектора Петра Бебера. Збудували нову святиню у 1698 р. у стилі ренесансу. Вона є однією з найбільших у Європі оборонних споруд у цьому стилі. Стіни синагоги оборонного типу, бо вона була, як підтвердили археологічні розкопки, розташована коло міського муру.
З другим приходом у Жовкву радянської влади, синагогу перетворили на склад. Хоча вона на той час вже не функціонувала, бо ще нацисти її закрили. Також під час німецької окупації споруда горіла, після чого фактично збереглися тільки стіни. Синагога відома у всьому світі. І не тільки тим, що її занесли у список Нью-Йоркського фонду світових пам’яток «100 пам’яток світу, що перебувають у загрозливому стані», завдяки чому у 2000 розпочалася реставрація і у майбутньому тут буде Єврейський центр Галичини. Відома вона тим, що на її манір будують синагоги у інших містах. Зокрема, до прикладу, у Тель-Авіві збудували декілька таких «жовківських синагог».
Інформація взяті із: http://uk.wikipedia.org/wiki/Архітектурні_пам’ятки_Жовкви

6. Сокаль. Синагога 1762 р. Знаходиться в міському парку, її стан можна оцінити як жалюгідний — всередині суцільний смітник. Але споруда гарна своїми обрисами і зовнішньою побудовою.

7. Городенка. Синагога першої половини 18 ст.

8. Великі Мости. Синагога поч. 20 ст.

9. Дрогобич. Хоральна синагога.

«Дрогобич завжди був розвинутим містом, а будь яке галицьке місто тодішніх часів неможливо уявити без євреїв. Дрогобич не став винятком. Так у 1842-65 роках, стараннями значної єврейської громади, у місті була зведена колосальна споруда синагоги, яка стала найбільшим іудейським храмом Східної Галичини, та була прозвана «Хоральною синагогою». 
Цікавим фактом є те, що цю синагогу, навіть малював видатний польський художник єврейського походження Маврикій Готтліб, який до речі був однокласником відомого галицького поета і політичного діяча — Івана Франка.
Довгий час споруда служила євреям для богослужінь. В той же час, економіка Дрогобича розвивалася (не без заслуги останніх). Так було аж до фатального ХХ ст., коли на територію України вступили спочатку комуністи, а потім війська вермахту. Багато євреїв були знищені, а синагога, яку не стало кому доглядати, все більше занепадала.
Після «визволення» Дрогобича радянськими солдатами, репресії у місті тільки зросли, а іудейська святиня, подібно тисячам християнських храмів була переобладнана для використання в господарських потребах. Так спочатку тут був зосереджений склад солі, а зчасом, будівля почала використовуватися як меблевий магазин. 
Після поверненням Україною такої бажаної і довгоочікуваної незалежності, синагогою, як величною пам’яткою архітектури, ніхто не зацікавився. І хоча святиня була повернута громаді іудеїв, вона так і залишилися стояти пусткою, поступово перетворюючись на руїну.
Але євреї не змирилися з такими обставинами. Так був створений проект реконструкції споруди.
На сьогодні, фахівцями визначено,що на відновлення пам’ятки потрібно що найменше 500 тисяч доларів США. Не дивлячись на таку значну суму коштів, євреї взялися за відновлення святині. Так на даний момент їм вдалося відремонтувати дах, а за допомогою меценатів, ще й укріпити стіни. Проте будівля і досі виглядає жалюгідно. З намірами безпеки, вхід до святині зачинений.

Але через розтрощені вікна, навіть неозброєним оком можна помітити фрагменти внутрішніх розписів, з чого можна судити, якою величною вона була у час свого розквіту. Цікавим є невеличкий фронтон, на самому даху храму, який своїми зовнішніми рисами злегка нагадує скрижалі із десятьма заповідями Божими. 
Нажаль синагогу неможливо обійти, пов’язано це із тим, що з одного боку біля пам’ятки розкинувся ринок, а з іншого, подвір’я невеликої хатини, яке ретельно охороняється собакою чималих розмірів. Нелегким завданням є і зафіксувати споруду на знімку, адже її близькість до дороги, невелика відстань інших будівель, і звичайно ж значні розміри самої божниці, майже унеможливлюють здійснення хорошої світлини. То ж тут, Вам справді в пригоді може стати функція панорамного знімку. Найкраще синагога виглядає незадовго до заходу сонця, коли починає вигравати багряно-рожевими кольорами. Сьогодні ж, знайти цю архітектурну цікавинку Дрогобича, можна по вулиці Пилипа Орлика».
Фрагмент статті про Дрогобич Карвацького Р.

Повний варіант статті можна прочитати тут:  http://galtur.com.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=65&Itemid=1.

Синагоги Галичини: 1 комментарий

  1. Вітаю з вдалою реалізацією фону! До речі, вийшло навіть краще: різнорозмірність фотографій додає більше життя та реалістичності 🙂

Обсуждение закрыто.

Синагоги Галичини

1. Журавно. Синагога сер. 18 ст. (сьогодні пошта).

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*