Пеняки

Село Пеняки лежить за 22 км на південь від Бродів над річкою Луг, у широкій котловині поміж двома лісистими хребтами.

Історія

Ця місцевість знана від 1515 р. і ймовірно кілька століть була маєтком родини Бєльскіх, які мали тут замок. Однак, інші джерела стверджують, що у 16 ст. місцеві землі належали Гербуртам, згодом Конєцпольскім, Собєскім і Радзивілам, а у руках Бєльскіх опинилися тільки у 18 ст.

У другій половині 18 ст. власником Пеняк був коронний ловчий Антоні Бєльскі. Його донька Анеля, що у 1784 р. вийшла заміж за затятого колекціонера мистецьких творів, камирдинера польського двору Ігнація М’янчиньского, принесла йому Пеняки у придане. Камердинер поповнив свої маєтки, купивши ще й поближні Заложці. Таким чином виникла величезна латифундія площею 13 тис. га, що називалася «пеняцькою державою«.

У 1814 р. Анєля М’янчиньска заклала у Пеняках католицьку парафію і костьол, а у 1822 р. запросила туди оо. єзуїтів, що створили тут місіонерський осередок, який діяв до 1853 р.

Того ж року син Анелі і Ігнація, Матеуш М’янчиньскі передав маєток своїй єдиній доньці Альфонзині, яка вийшла заміж за графа Володимира Дідушицького. Після поєднання обох маєтків, граф став найбагатшим поляком у Галичині. У 1894 р. Пеняки отримала у посагу його донька Марія, що вийшла заміж за графа Тадеуша Цєньского. Їхній син був власником маєтку до 1939 р.

Пам’ятки Пеняк

Палац

Славне історичне минуле залишило у Пеняках кілька цікавих пам’яток, які варто оглянути допитливому туристу.

У Пеняках була колись чудова магнатська резиденція, що вважалась найбільшою і найкрасивішою в Галичині. Будову палацу з використанням мурів старого замку зініціював Антоні Бєльскі у 70-тих роках 18 ст., а закінчив будівництво наприкінці століття Ігнацій М’янчиньскі.

Проект приписують видатному архітектору епохи класицизму Домініку Мерлі . То був двоповерховий будинок з мансардовим дахом. З боків було два бічних крила, в одному з яких містилася каплиця (збереглась до сьогодні). Внутрішня оздоба палацу була доволі скромною, що компенсувалося ідеальними пропорціями і багатим зовнішнім декором. За палацом простягався ландшафтний парк. До ансамблю входили також численні господарські і житлові будівлі. М’янчиньскі і Дідушицькі зібрали у палаці виняткову колекцію старих меблів, творів західноєвропейського малярства, зброї і мисливських трофеїв, кераміки, творів народного мистецтва.

На початку 1 Світової війни власники зуміли вивезти найбільш цінні речі до Львова (частина з них опинилася згодом у музеях Вавеля у Кракові і у Національному музеї у Варшаві). Палац і все, що у ньому залишилося, згорів у 1916 р. під час боїв на Сереті.

У міжвоєнний період власники, що не мали коштів на відбудову садиби, мешкали у невеличкому будиночку, а палац стояв у руїні. Його рештки були розібрані у час чи одразу після 2 Світової війни.

Дотепер на території колишнього маєтку, що займає тепер центр села, збереглося кілька перебудованих господарських будівель, а також дві опори бічної брами, що провадила колись на подвір’я фільварку.

Вдалося врятувати колишню палацову каплицю, що тепер використовується як греко-католицька церква Найсвятішої Богородиці.

Дивом уціліла також, колона Непорочного Зачаття Діви Марії, розташована неподалік від церкви при дорозі.

В іншому кінці села, на захід від центру, при дорозі (як їхати на с. Лукавець) стоїть необароковий костьол св. Альфонса Родрігеса, збудований у 1924-1926 рр. за проектом Лаврентія Дайчака на місці знищеної святині з 18 ст.

Довший час святиня перебувала в стані руїни, але буквально не давно, зусиллями сільської громади колишній костел вдалося врятувати, і тепер проводиться реставрація.

Покинутою залишилася лише цікава дзвіниця, що стоїть біля костелу, на якій лелеки вимостили собі гніздо.

За моєю інформацією, поблизу костелу мала стояти колона із бароковою фігурою св. Яна Непомуки з 18 ст., але я її не знайшов, або вона не збереглась.

Околиці Пеняк надзвичайно мальовничі. Свого часу, завдяки старанню Дідушицьким, тут було створено резерват «Пеняцька пам’ятка» (»Pamiatka Pieniacka») площею 50 га, це був перший заповідник на польських землях.

Отож, Пеняки дуже цікава місцинка, яку варто відвідати!

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*