Підкамінь. Феєрія мандрів. Частина 2. Домініканський монастир

Оборонний монастир в Підкамені якому (за красою архітектури), мабуть, немає рівних на теренах Галичини (прим. — на думку автора) є своєрідним ядром цього унікального ансамблю, який складається з костелу Успіння Пресвятої Діви Марії (1612-1695 рр.), келій 17-18 ст., оборонних стін з воротами і баштами 18 ст.

Монастир розташований на пагорбі 400-метрової гори. Високу дзвіницю костелу монастиря видно вже за багато кілометрів. В ясну погоду з її вершини можна навіть розглянути далекі куполи Почаївської лаври.

Історія Підкаменя пов’язана з місією монахів-домініканців, відправлених в 1238 р. до Галича Яцеком Одровонжем, главою створеної в 1226 р. польської провінції домініканського ордена. Частина ченців влаштувалася біля підніжжя Чортова каменя і заклала тут монастир. Гора, на якій поселилися монахи, отримала назву Рожанець (від пол. Розарій). Проте в 1245 р. на монастир напали татари, і вся братія прийняла мученицьку смерть.

Наступні звістки про монастир відносяться вже до 1464 р. Тодішній власник цих місць шляхтич Цебровський запросив домініканців відновити чернече життя на горі Рожанець. Другий період в історії Підкаменського монастиря завершився в 1519 р., коли під час чергового нападу татар містечко і монастир спалили вщент.

На початку 17 ст. домініканці знову повертаються в Підкамінь. У 1612 р. вони закладають тут кам’яний собор і корпуси келій, проте будівництво монастиря розтягується на довгі десятиліття. Причиною цього стали і брак коштів, і події визвольної війни українського народу, і набіги татар, і невдалі будівельні рішення. Але все ж, завдяки підтримці родової шляхти — монастир надалі будували. Особливо захищав монастир рід Собєських.

15 травня 1695 р. собор нарешті освятили. Збудований в стилі пізнього Ренесансу з елементами бароко, він є тринефною базилікою.

До низьких бічних нефів зі сходу примикають круглі двоярусні каплиці з ренесансними куполами (одна з них, каплиця «Стопи Марії», перебудована на церкву).

Із заходу височіє побудована в 1708 р. квадратна чотирьохярусна башта, прикрашена скульптурами святих; її барочне завершення було виконано за проектом Павла Гижицького в 1761 р. У 1713 р. на башті було встановлено годинник, виготовлений майстром А. Загайським.

Інтер’єр собору славився розкішним оздобленням, до 1914 р. він вважався одним із багатющих в тодішній Австро-Угорщині. Храм прикрашали впродовж двох сторіч.

Фрескові розписи вівтарної частини виконав в 1766 р. Станіслав Строїнський. Склепіння центрального нефа були розписані на теми літанії до Пресвятої Діви Марії. У храмі було декілька прекрасних барочних вівтарів. В головному вівтарі, зберігалася основна святиня монастиря — чудотворна ікона Підкаменської Божої Матері, а за вівтарем знаходився камінь з відбитком стопи Діви Марії.

Пам’ятаючи про трагічні події ранньої історії монастиря та про часті набіги татар, будівельники постаралися забезпечити безпеку монастиря, надавши йому вигляду могутньої фортеці…

Підкаменський монастир є однією з найкрахих пам’яток оборонної архітектури України. В його спорудженні брав участь відомий військовий інженер, полковник артилерії Х. Дальке.

Фортифікації монастиря є зіркоподібним в плані укріпленням, яке є характерним для межі 17-18 ст. Кам’яні стіни мають висоту від 4 до 6 м, по кутах стоять круглі башти.

На замковому камені арочного порталу збереглася дата «1704», очевидно, вона відноситься до часу спорудження воріт.

Дзвіниця з трьома високими арочними отворами, розташована між воротами і південною кутовою баштою, завершується невеликим барочним фронтоном і прикрашена скульптурами святих.

Вигляд оборонних споруд мають і суворі, позбавлені будь-якого архітектурного декору корпуси келій, які місцями укріплені контфорсами. У внутрішньому дворі монастиря знаходиться унікальний колодязь: він повністю вирубаний в скелі і має глибину 97 метрів (за іншими даними — 122 м). Робота над його спорудженням тривала цілих 18 років (питання — його хтось бачив??? бо я ні).

До наших днів буквально дивом збереглась колона, яка стоїть на монастирському дворі на квадратному ступінчастому постаменті, увінчана бронзовою позолоченою фігурою Діви Марії.

Ця колона була споруджена на кошти Яна Станіслава Яблоновського в 1719 р. на згадку про Тарноградську конфедерацію 1715-1716 рр. Статую виготовив гданський скульптор Крістіан Шоберт.

Розквіт монастиря доводиться на 18 ст. У 1727 р. Папа Бенедикт 13 коронував Підкаменську ікону Божої Матері в знак офіційного визнання її чудодійності. З тих пір впродовж двох з половиною сторіч до Підкаменського монастиря стікалися сотні людей, щоб поклонитися чудотворному образу.

Після розподілу Речі Посполитої Підкаменський монастир опинився на території Австрійської імперії. У ті ж роки зник камінь з відбитком стоп Діви Марії, а каплицю «Стопи Богоматері» було зруйновано.

У роки Першої світової війни монастир опинився в самому епіцентрі військових подій. Кілька разів він переходив з рук у руки, піддавався артилерійському обстрілу. Згоріли крівлі всіх будівель, сильно постраждало внутрішнє оздлблення собору, повністю загинули архів і безцінна монастирська бібліотека, яка налічувала близько 5000 томів, у т. ч. унікальних рукописів.

Остаточного удару Підкаменському монастирю завдала Друга світова війна, проте чудотворна ікона Підкаменської Богородиці ще напередодні була вивезена в Кременець, а звідти через Львів і Краків потрапила до Вроцлава, де і знаходиться до цього дня.

Правдиве відображення чудотворного Образу Найсвятішої Марії Панни, 1727 року коронованого, в костелі оо. Домініканів в Підкамені.

З приходом радянської влади в містечку Підкамінь розмістився районний відділ НКВС, а в колишньому монастирі було створено в’язницю, серед в’язнів якої були і українці, і поляки.

Взимку 1944/1945 рр., рятуючись від холодів, в’язні колишнього монастиря були вимушені пустити на паливо всі дерев’яні предмети із собору і келій, зокрема вівтарі та ікони. Зберегти вдалося лише дерев’яне розп’яття 17 ст. : ув’язнені перекинули його через монастирську стіну. Місцеві жителі підібрали розп’яття і зберігали аж до 1990-тих років.

У другій половині 1950-тих років в’язниця була закрита, а замість неї в монастирі розташовувався психоневрологічний диспансер. У соборі влаштували стайню, а потім гараж для сільсгосптехніки.

Лише у 1997 р. сакральні споруди та частину келій було передано монахам Студійського уставу УГКЦ. Зараз він неспішно відновлюється…

Далі буде…

P.S. Пропонується до Вашої уваги невеличкий відеоекскурс по Підкаменському монастирі. Цікавого перегляду! (Відео — Карвацького Романа, квітень 2009).



Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*