Неслухів

Неслухів розташоване за 20 км на пд. сх. від Львова при Київській трасі. Село відоме з початку 16 ст. і було у приватній власності. У 16-17 ст. тут існувала невелика оборонна садиба, оточена болотами. Наприкінці 18 століття і на початку 19 цей маєток належав родині Громницьких, а згодом перейшов до Дідушицьких.

Попали ми в Неслухів (я і Олексій) із сусіднього села Лісок, а до Ліска із Задвір’я (зі Львова до Задвір’я приміським поїздом) через населені пункти Убині, Новосілки і вже згадуваний Лісок.

Олексію дуже сподобалась назва «Неслухів» і він вирішив не втратити шансу зазнимкуватись біля таблички з титулом села.

Цікаво, на яку літеру має місце наголос в слові «Неслухів»? Як згодом виявиться, швидше за все на 2-й. Як виглядають пам’ятки Неслухова я впринципі перед мандрівкою немав і уяви; можливо, це і на краще було — інтрига.

І ось з головної дороги видніються бляховані верхи дерев’яної церкви, що стоїть десь між сільськими провулками…

Забігаючи наперед, скажу, що біля цієї церкви з нами трапилася досить неприємна ситуація, що в наших подорожах буває доволі рідко. Ми не прогадали — церква «затиснена» між будинками, що затруднює процес її фотофіскації з усіх сторін та йдо того ж пробуджує жвавий інтерес до «чужих» з боку місцевих.

Оглянувши святиню, яка в принципі за архітектурою нічим особливим не відзначається (ну хіба що за винятком крухлих віконець на восьмериках, які чомусь мені не сподобались), ми зібрались далі. Але тут як тут, на горизонті, чимчикуючи до нас, йдуть дві жіночки. Ми зупинились і зрозуміли що треба буде все пояснювати — що й для чого і т. д. Одним словом бесіда вийшла не з приємних, при тому, що брати до уваги наші пояснення жінки не хотіли. Зрозумівши що нічого путнього з цього не вийде, ми вирішили не гаяти час, ввічливо попрощавшись — рушили далі.

Перечикавши дощ на сільській зупинці, пішли шукати палац.

Отже, мурований двір на місці давньої садиби збудував у Неслухові Андрій Дідушицький (1756-1831), а його син Казимир (1812-1885) близько 1835 р. розбудував його. Після 1891 року садиба знову розширилась.

За іншою інформацією (яку я зустрів у путівнику «Мандрівки Львівщиною на вихідні Т. Палкова) колишній фільварок побудував граф Тадеуш Северин у 1811-1848 рр., одружившись з Анною Дідушицькою і взявши собі її прізвище.

Відомо що у Неслухівському маєтку розводили для армії коней арабської породи, виготовляли медову горілку, оскільки тут була пасіка з 4000 вуликів!

Після смерті батька маєтком у Неслухові керував син Станіслав і який створив дослідну агрокультурну станцію. Цікаво що тут вирощували саджанці дерев, які до 2-ої Св. війни продавали в країни Західної Європи. З 1959 р. в Неслухові було засновано Львівську дослідну станцію садівництва, яка функціонує до цього часу.

Садиба-палац в Неслухові розташована в центрі села, оточена парком, озерами, садами.

За моєю інформацією в Неслухові окрім вище описаних памяткових місць які ми оглянули, знаходилась філіальна римо-католицька каплиця парафії Желехів Великий (тепер село Великосілки). І розташована вона була у дворі Дідушицьких. Але, як це буває, через брак часу, невдалося встановити її належності: чи вона була частиною самого палацу (я особисто схиляюсь до цієї думки), чи знаходилась на садибній території?

Можливо у цьому нам допоможуть місцеві неслухівчани…буду сподіватись що істину вдасться встановити.

Досхочу нафотографувавшись і насолодившись усією мальовничістю цього місця, ми вже і забули про неприємний випадок біля церкви — таке забувається після чогось дуже-дуже приємного і це факт.

P.S. Надіюсь Вам сподобалась моя розповідь, прочитавши яку Ви захочите відвідати Неслухів.

З повагою Ваш невтомний краєзнавець

Назар Ланько

Подорож травень 2009

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*