Ранкові Гологори

Гологори розташовані р. Золотій Липі, на відстані 25 км на захід від Золочева.

Взагалі це поселення належить до найстаріших на території Червоної Русі. Воно згадується вперше в літописах у 1144 р. (1231 р. за О. Мацюком)., а у 1469 р. Гологори одержали магдебурзьке право і стали містом.

У цьому селі колись був замок. Перша документальна згадка про який датується 5 липня 1468 р. Гологірський замок один з найстаріших на Русі і у своїх витоках сягав 15 ст. (за О. Чоловським). Замок у Гологорах відігравав значну роль під час татарських, турецьких і козацьких наступів. Кількаразово знищений і відбудований, він остаточно запенав у 2 пол. 18 ст. У кін. 19 ст. були ще видимі руїни мурованого в камені укріплення. В плані замок мав форму неправильного чотирикутника, з пн. сторони якого підносилась квадратна п’ятиярусна вежа. За деякою інформацією замок був збудований канівським старостою Миколою Потоцьким.

Перед 2 Світовою війною місто налічувало близько 3 тис. мешканців, з яких 500 було поляками, а 500 жидами.

У Гологорах збереглися рештки старовинного єврейського цвинтаря, які на жаль, мені не вдалося віднайти…

Ось його фото з усім відомого сайту:

Наприкінці 1944 р. більшість поляків виїхали за Сян. У 1945 р. совєтські солдати підірвали костьол (див. Каталог — Втрачені святині), а також розібрали руїни замку і спорожнілі будинки у центрі містечка. Цікаво, що з будівельних матеріалів спорудили приміщення місцевого колгоспу і цукровий завод у Красному.

Місце, де стояв замок, можна розпізнати по капличці у вигляді масивної колони, що стоїть на пагорбі, названому на честь св. Марка.

За легендою, колона споруджена на честь перемоги над татарським загоном, що взяв замок в облогу, і у пам’ять хана, який тоді загинув і тут похований. Сталося це власне у день св. Марка.

У пам’ятках місцевого значення колона св. Марка значиться як «придорожній пам’ятник — вежа», що споруджений у 1670-тих роках.

Як можна замітити по фото, колона облаштована дерев’яними підпорами, оскільки почала давати тріщини, що несе загрозу зруйнування пам’ятки.

Це місце користується популярністю з боку місцевих та й приїжджих туристів — навколо витоптана трава, залишки згарищ, тощо. Швидше за все, поставити підпори вимагала не природня руйнація, а антропогенний вплив. Ще чого — замок і костел зруйнували в 1945 р., а тут ще й виникла загроза втрати колони 1670-тих років, цього дозволити не можна! Хоча й не можна заборонити людям оглядати її, але оглядати і фотографувати, а не залишати написи різного роду та й найгірше залазити на колону.

Зберегти цю пам’ятку — справа честі.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*