Туринка

Мальовниче село Туринка розташоване на р. Свині, притоці Рати, за 11 км на пн. сх. від районного центру міста Жовкви. Перша згадка про село відноситься до 1478 р, тоді ж згадується і про церкву. Поселення було королівської власністю. Тут народився Станіслав Жолкевський, пізніше — коронний гетьман та фундатор міста Жовкви. Згодом село перебувало у підпорядкуванні польського короля Яна 3 Собєського.

Можливість відвідати Туринку випала 23 серпня 2010 року після відпусту у Боянці, що неподалік Туринки. Про наявність Святих реліквій — частинки дерева, на якому було розіп’ято Ісуса Христа та чудотворної ікони дізнався в одному з путівників по області, але все-таки песимістично ставився до того що вдасться застати церкву відкритою, до того ж у будний день.

Але обставини склалися так що ми потрапили всередину церкви і отримали чималу екскурсію від місцевого пароха по історії парафії та зокрема по її святинях.

Муровану церкву Преподобної Параскевії П’ятниці в Туринці було зведено у 1837 році. Реставрацію храму у 1898 році проводив львівський архітектор В. Нагірний. Настінні розписи були виконані живописцем С. Томасевичем. Храм внесений до переліку пам’яток архітектури місцевого значення. Особливістю цієї церкви є те, що вона розташована на місці давнього замчища. Колись на її місці стояв давній дерев’яний двір Жолкевських (у др. пол. 16 — на поч. 17 ст. Туринка знаходилася в урядовому посіданні цього роду). Про оборонні функції цього місця тепер засвідчують лише вали.

На церковному подвір’ї, при вівтарі знаходиться могила священика Олексія Пясецького (1724-1799), що отримав з Риму частинку Святого Дерева.

На згадку про перенесення до села чудотвоної ікони Ісуса Христа у 1766 році у Туринці був збудований ось такий пам’ятник, що знаходиться біля храму.

Дякуючи місцевому пароху, якого нам вдалося застати біля церкви ми побачили те заради чого і варто відвідати Туринку…

Це одна з багатьох чудотворних ікон які Бог так щедро подарував нам на нашій галицькій землі, а саме чудотворна ікона Христа Спасителя.

За переданням, ікона Христа Спасителя перебувала в монастирському храмі в Стрілиськах Старих (нині — село Старі Стрілища Жидачівського р-ну). Коли монастир знесли, тодішній ігумен Варлаам Савицький подарував ікону своєму родичеві. Якось, родичі зауважили мерехтіння дивного світла на іконі. За порадою стрілиського пароха, ікону для почитання урочисто перенесли до храму. Світло на іконі з’являлось і тут. Слава про диво котилася з краю в край і про неї довідався отець з Туринки — Олексій П’ясецький. Він був хворий, і коли почув про чудотворну ікону, дав обіцянку: якщо виздоровіє, докладе усіх зусиль, щоб перевезти ікону до Туринки. За дозволом церковної влади, дивом оздоровлений отець Олексій П’ясецький, 2 липня 1766 року організував урочисте перенесення ікони до Туринки. Папа Климентій XIV надав право проводити шість відпустів: на празник Пресвятої Євхаристії, верховних апостолів Петра і Павла, Преображення Господнє, Успення Пресвятої Богородиці, Воздвиження Чесного Хреста, мучениці Параскеви. Також з Риму прибула частинка з Хреста Господнього, яку було оправлено в срібний хрест.

Чудотворна ікона поміщена за вівтарем, тож найкраще приїхати сюди у неділю чи на один з празників коли тут відбувається відпуст (прощі відбуваються на празник Пресвятої Євхаристії і мучениці Параскеви), щоб таким чином можна було помолитися біля святині.

На празник Воздвиження Чесного Хреста 1837 року посвятили нову церкву і перенесли туди чудотворну ікону. В дарунок за зцілення, вірні принесли до нового храму багато коштовностей. На початку XX ст. Туринківська чудотворна ікона була дуже відомою, до неї укладалися пісні, одну з яких опублікував 1925 року літературознавець Михайло Возняк.

Також ми побачили і помолилися біля однієї з головних святинь християнського світу — Хреста Господнього, його частинки.

За радянської влади чимало записів, які стосувалися історії села, храму, чудотворної ікони, було втрачено. Щоб не втратити самої святині — чудотворної ікони, парафіяни прикрили її іншою іконою. Збереглися також і срібний хрест із частинкою Хреста Господнього і книга свідчень про чуда, здійснені за посередництвом чудотворної ікони Христа Спасителя. У цій книзі є свідчення 74 осіб, які дивом видужали або відчули полегшення у якихось труднощах.

Цікавою є історія самої парафії, про яку ви обов’язково дізнаєтесь від отця-пароха.

Останній погляд на церкву в Туринці…

У підготовці цієї статті завдячую трьом виданням:

— Паломницькі святині. В-цтво «Свічадо».

— Путівник Львів. Львівська область. Докладно і захоплююче.

— В. Пшик — «Укріплені міста…»

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*