Як ми мерзли в Кутах та про церкву яку врятували студенти

Село в Буському районі Львівської області, розташоване за 3 км на північ від відомого всім Олеська. До поселення можна доїхати приміським поїздом або громадським транспортом, що є значно довше та й дорожче.

В Кутах є дві цікаві дерев’яні церкви — те що змусило нас приїхати сюди.

При дорозі, як іти від зупинки електрички є гарна фігура Святого Яна Непомуцького.

Трохи далі, на краю поселення, розташована 1-ша і старша з двох дерев’яних церков — церква Святого Архангела Михаїла. Михайлівська церква зберегла свою автентичність і первісний вид. Збудований храм був у 1697 році, а перебудований в 1865 році.

Після 2-ої Світової війни храм був замкнений і від тоді не використовувався. В 1974 році було проведено генеральний ремонт і передано храм під опіку Львівській Галереї Мистецтв, що в кінцевому результаті принесло цій церкві рятівну соломинку.

Михайлівська церква в Кутах типовий представник галицької школи дерев’яної архітектури. Складається з бабинця, ширшої від нього нави і низького п’ятикутного замкнутого вівтаря.

Бабинець покритий наметовим дахом, нава — дахом з потрійними заломами і невеликою вежею, а вівтар — восьмигранним, цибулистим куполем. Церква має опасання. Найголовнішою особливістю церкви є те, що її дах і стіни оббиті гонтом.

Біля церкви стоять руїни дерев’яної дзвіниці з 18 століття, яка колись як і церква, була покрита високим гонтовим дахом.

 

На одвірку західний дверей Михайлівської церкви вирізьблено старий напис.

В інтер’єрі храму — пусто. А тепер кілька слів про ту рятівну соломинку про яку я згадував вище. Михайлівська церква була під опікою Львівської галереї Мистецтв і ще в 2008 році була започаткована акція на збір коштів для реставрації та відновлення храму. На протязі більше ніж 2-ох років вдалося назбирати потрібну суму і святиня в Кутах відтепер заживе нових часів, часів частого відвідування як це і прийнято для церкви, але функціонуватиме вона в ролі музею (в ролі храму пам’яті, в якому будуть зібрані цікаві експонати з часів ОУН-УПА).

Наприкінці вересня урочисто було відкрито Михайлівську церкву, включивши її до маршруту «Золота Підкова». Пройшло 2 роки відколи ми там були, а як все змінилося…в добру сторону! Саме цікаве та й мабуть, найприємніше те, що кошти на віднову храму зібрали студенти, а не якісь там бізнесмени.

Оглянувши гонтову церкву, прогулянку Кутами слід продовжити в східну частину села, де стоїть не менш цікава, тепер вже діюча як храм церква Собору Пресвятої Богородиці. Збудована святиня у 1750 році, як і її супутниця гонтова «сестра» є пам’яткою архітектури національного значення.

Церква вражає своїми розмірами і силуетом.

До храму прилягає старий цвинтар, на якому розташована класицистична гробова каплиця з 1 половини 19 століття, збудована найправдоподібніше при власниках місцевого маєтку — Listowskich.

Каплиця симетрична в плані квадрату, кути якого творять 12 колон. Всередині каплиці — діра.

Це була подорож 2-річної давності і лише в Кути. Запитаєте що мене змусило написати про неї? Думаю, відповідь очевидна — це подія з Михайлівською церквою, яка тоді навіть і не вміщалася нам у головах. А приємно що таке трапилось. Побільше нам б такого.

Отож, хоч і намерзлися ми в Кутах, але це було приємно:)

лютий 2009

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*