Рубрика: Карпатський край

Все почалося із села Стрілки, перша загадка про яке з 1422 р. Колись тут було укріплення (городище). На сьогодні ж збереглися дві пам’ятки, одна з яких представник дерев’яної архітектури.

Біля залізничної колії розташована колишня філіальна римо-католицька каплиця парафії Старий Самбір.

Збудована, очевидно, в 30-тих роках 20 ст. Тепер виконує функції церкви (храм Святого Духа).

Риси колишньої католицької каплиці видніються у контрфорсах святині. Біля церкви є мурована дзвіниця, що збудована значно раніше.

Сподобався мені в Стрілках вокзал, який чепурненько відреставрували:

Біля вокзалу є гарна мурована нова каплиця.

До пункту призначення я прямував по трасі, де не міг опустити нагоду зафіксувати дерев’яну церкву, яка виднілася на пагорбі за Дністром (яку кілька раз бачив з вікна дизель-поїзду проїжджаючи цими місцями).

Ріка Дністер в Стрілках:

Дерев’яна церква Святого Євстахія в Стілках збудована у 1792 році. Всередині (за Слободяном) є цінний різьбленний іконостас 18 ст. Біля храму дзвіниця того ж періоду. Обидві споруди — пам’ятки архітектури місцевого значення.

«Стрілківські» гори в зимовий час:

Дійшовши до мети — села Тисовиця і поглядаючи на годинник (до нового року залишалося ще досить часу), я вирішив подивитись ще Лопушанку-Хомину.

В селі є дерев’яна церква святого Миколи 1908 року, що була збудована на місці своєї більш давньої попередниці.

Ну, а тепер Тисовиця, де я у веселій компанії зустрічав Новий 2011 рік.

В селі є регіональний ландшафтний парк «Верхньодністровські Бескиди», про це я переконався із цієї таблички.

Інша пам’ятка більш цікава, дерев’яна церква, яка мені з усіх побачених цього дня сподобалась найбільше.

Церкву фоткав фактично в сутінках.

 

Дерев’яна церква в Тисовиці збудована у 1781 році і носить титул Святої Параскеви, є типовим представником бойківської школи народної архітектури.

На наступний день:

1 січня була Ясениця-Замкова (хоча розглядав варіант Топільниця-Тур’є).

Цвинтар в Ясениці:

Дерев’яна церква Собору св. Арх. Михаїла 1903 р. в Ясениці (яку я ще в лютому 2009 року бачив в риштуванні): церква стоїть при дорозі до Турки, на підвищенні, напроти залізничної станції.

Біля церкви є сама цінна пам’ятка яку мені довелося побачити впродовж 2 днів.

Дивовижних розмірів дерев’яна дзвіниця церкви Св. Михаїла в Ясениці-Замковій з 1790р. — пам’ятка архітектури національного значення. Висота її 14 м хоча візуально вона більша.

Біля цього чудового архітектурного комплексу мені ще сподобалася мурована капличка:

Ось на цьому моя новорічна подорож завершилася.

Дерев’яна скаральна архітектура Галичини є невід’ємною складовою культурної спадщини України. На території Львівщини є 24 збережених римо-католицьких храмів (костелів) збудованих з дерева (Мер’є О.В. Архітектура дерев’яних римо-католицьких храмів Галичини 2 пол. 17 ст. — 1 пол. 20 ст., Львів,2009).

Більшість із них зазнали суттєвих перебудов (обмурування, покриття бляхою, пофарбування, тощо) і втратили свій первісний вигляд. Лише деякі із святинь залишились первісно-збереженими, проте всі вони перебувають у покинутому стані (за винятком — дерев’яного костелу в Таданях).

На дослідження однієї із таких святинь я зібрався одного травневого дня…

Ільник — село в Турківському районі Львівської області, за 165 км від Львова і 10 км від районного центру міста Турки. Одразу зазначу, поїздка сюди вимагатиме великої терпеливості, адже тільки до Турки приміським поїздом треба їхати 4 години і ще згодом добиратись маршруткою (якщо пощастить).

Але зусилля виправдають сподіванння на всі сто…

З історичних джерел відомо що першочергово Ільник входив в склад поселення Турка. В 1566 р. повстав Ільник Королівський. В 1743 р. обидві частини Ільника (Королівський і Зим’янський) були передані під місійну опіку єзуїтів з Турки. Відтак Ільник належав до турківської парафії.

Вигляд каплиці і її стан збереження на протязі 14 років суттєво не змінився (зліва фото травень 2010, зправа фото 1996 р.)

В 1932 р. з ініціативи турківського священика Ігнатіо Кулаковського був організований комітет з побудови в Ільнику власної римо-католицької каплиці. Проект був виконаний у Львові. В 1932 р. вже був посвячений фундамент під будівництво каплиці. Будівництво святині тривало на протязі 1933 року, фінансування робіт в основному проводилось завдяки товариству «Bonus Pastor». В 2 половині листопада 1933 року будівництво каплиці було вже на завершальному етапі. Посвячення каплиці було 16 липня 1934 року.

Каплиця Матері Божої Скорботної в Ільнику розташована в центрі села, на схід від церкви, біля берегу річки Завадка. Каплиця дерев’яна, зрубової конструкції. Дах святині покритий шифером (добре що не бляхою — прим. авт.). Каплиця має трьохступінчасту сигнатурку, яку добре видно з дороги. Святиня звичайно що покинута, але добре що обгороджена сіткою, це запобігає проникненню різних тварин. В інтер’єрі збереглись дерев’яні хори зі сходами на них і дві бічних каплиці, головний вівтар, на жаль розтрощений.

Схематизми зазначають що в каплиці були два великих і 6 менших образів; таблиця на честь посвячення каплиці — звичайно що з цього нічого не збереглось.

Стан збереження святині нормальний, але де-не-де видніються дірки у даху, що спричиняє його пошкодження — а це лише справа часу. Структура стін каплиці збережена досить добре. Вікна забиті дошками. За розпланувальною структурою костел належить до храмів грецького хреста. За об’ємно-просторовим вирішенням святиня безвежева.

Святиня в Ільнику (1932-1934) — один із представників тогочасного дерев’яного будівництва на теренах Галичини, аналогів її практично немає. Вона є представником необарокової течії модерну. Її творці, а це організація Urzedu Konserwatorskiego у Львові виразно подбали про симетрію каплиці. Залишається лише сподіватися що знайдуться люди які б захотіли реконструювати каплицю в Ільнику і вона б надалі, як колись функціонувала за призначенням…

Дзвіниця 2 пол. 17 ст. храму Воздвиження Чесного Хреста в Дрогобичі. Її висота становить 25 м.

Дзвіниця 1670 р. церкви святого Юра в Дрогобичі. Її висота — 27 м.

Церква Воздвиження Чесного Хреста 1613 р. в Дрогобичі.

Церква Воздвиження є одним з двох найвідоміших дерев’яних шедеврів Дрогобича.

Різьблені вхідні двері із затертими зовнішніми розписами — надзвичайна рідкість. Церква Воздвиження Чесного Хреста в Дрогобичі.

Різьблений, позолочений іконостас (1646-1650 рр.) роботи Стефана Медицького в інтер’єрі церкви св.Юра в Дрогобичі. Права бічна кона зараз на реставрації.

Храм Св. Юра збудований в бароковому стилі, за висловом Г.Логвина, «справжня поема в дереві».

Деталі Св. Юра.

Церкву 15 ст. купили за сіль у с.Надіїв і 1657 р. перенесли в Дрогобич. За словами Г.Логвина: «На Україні немає іншої церкви з такою мальовничою грою об’ємів…»

Церква св. Юра з іншого ракурсу.

Завжди «третя» церква Дрогобича.

вересень 2009

 

Костьол філіальний Святого Франциска Боргяша в Розлучі

Римсько-католицька парафія в Розлучі заснована в 1511 р., в 1743 р. була передана під душпастирську опіку єзуїтським місіонерам в Турці, а згодом приєднана до тамтешньої парафії. Від 1902 р. в ній існувала каплиця публічна, якій в 1937 р. надано статус філіального костелу, який підлягав турківській парафії. Костел служив німцям – католикам латинського обряду – які проживали в тих землях біля 1780 р., а в 1903 р. їх налічувалось близько 230 осіб.

Розлуцька каплиця була збудована в 1901-1902 рр., освячена в 1902 р. Костел збудовано за ініціативи приходського священика з Турки, а фундація походить з пожертв вірних і від товариства «Boni Pastoris».

В 1933 р. до каплиці прибудована захристія. Після Другої Світової війни святиню використовували як колгоспний склад. Від 1994 р. триває старання про відновлення споруди (римо-католицького костьолу) як філії відродженої парафії в Турці.

Костьол розташований в центрі села на південному березі потічка; пресбітеріум орієнтований на захід. Костел дерев’яний, зрубової конструкції, на кам’яному фундаменті. Однонавний, з високим пресбітеріумом. З півдня до пресбітеріума (далі – вівтаря) прибудована простокатна захристія. Вікна костелу простокатні, по два в стінах нави і по одному в стінах вівтаря. Над навою двосхилий дах, над вівтарем аналогічно.

Структура будівлі збережена є досить добре. Збережена структура амвона і вівтаря.

Розлуцький костел належить до групи невеликих дерев’яних сакральних будівель, збудованих на поч. 20 ст. на теренах турківської парафії. Подібні архітектурні риси з костелом в Розлучі можна побачити у каплиці (1900 р.) в селі Вовче. Різниця зводиться до більших розмірів костьолу, надбудованої вежі, збагаченої конструкції і внутрішньої декорації.

В Розлучі ще варто оглянути дерев’яну церкву Різдва Пресвятої Богородиці 1876 року. Церква розташована на мальовничому підвищенні, з якого відкривається гарна панорама довколишніх гір. Щоб знайти церкву, потрібно піднятися вгору сільською вулицею від костелу, а потім звернути праворуч.

Під час написання статті використано матеріали багатотомника — Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego (1/5).

Подорож лютий 2009.

Село Ісаї — лежить в долині ріки Стрий та його невеликих приток між горами, за 13 км від Турки. Його населення складає понад 900 мешканців, самесело вперше згадується у письмових документах за 1459 рік. За переказами старожилів, назва села походить від імені священика-знахаря Ісая Дудзинського.

Від Львова доїхати до села Ісаї можна трасою Львів-Турка майже до самої Турки, а далі повернути наліво і проїхати близько 15 км асфальтовою і мальовничою дорогою вздовж р. Стрий.

У центрі Ісаїв знаходиться дерев’яна церква Святого Архангела Михаїла, збудована в 1663 році народним майстром Іллею Пантелеймоном. Церква в Ісаях одна із найдавніших дерев’яних карпатських церков.

Це єдина церква на Турківщині, яка зберегла свою первісну красу, і то тільки тому, що в даний час вона не використовується релігійною громадою. Усередині храсу знаходиться цікавий іконостас в стилі українського бароко,а стінопис храму відрізняється своєю неканонічністю.

Найкраще цю церкву оглядати в гарну сонячну погоду.

Поряд — не менш гарна, ніж сама церква, дерев’яна чотириярусна дзвіниця (1722 р.), верхні яруси якої мають аркадові галереї.

Ісаї — одне із найцікавіших місць Львівщини, яке потрібно побачити.

24.07.09