До Журавно хотів давно, але ніяк не виходило з’їздити. Минулих вихідних вирішив цю справу не відкладати і все-таки податися в це поселення. Зі Львова до Журавно майже 90 км, від районного центру Жидачева близько 20.
Що мене там цікавило? По-перше — римо-католицька цвинтарна каплиця — одна з трьох діючих РКЦ святинь Жидачівщини; по-друге — ніби-то мури замку (про які згадує Пшик в своєму «Каталозі оборонних споруд Львівщини»); по-третє — палац і синагога; ну і по-четверте — саме місто, що воно собою представляє.
З історії містечка відомо, що перші відомості походять із 1465 року, магдебурзьке право Журавно отримало в 1563 р. Назва «Журавно» походить від чорних лелек, що поширені в долині р. Дністер. Місто відоме, перш за все тим, що саме тут у 1672 році польськими військами, які очолював король Польщі Ян третій Собеський, була розгромлена турецька армія.
На сьогодні у містечку проживає понад 3 тисячі мешканців.
Ну а тепер про пам’ятки містечка…
Перші враження від Журавно — двоякі: околиці — як звичайне село,нічого особливого…і де ж тут можуть бути zabytki? Як це часто буває в нас на Галичині, що основні пам’ятки міст знаходяться в центральній (колишній історичній площі) частині. Так є і з Журавно.
Перше шо я побачив в Журавно була отака бляховано-срібляста мурована церква…не вражає.
Друга сторона медалі — Журавно — це суцільні вулички, де ж тут площа:?
Іду далі…Біля одного з будинку побачив дві літні жінки шо розмовляли між собою, набравшись сміливості, вирішую в них розпитатись про пам’ятки. Питаю про капличку (те що цікавило мене найперше), жінка відповідає, а Вам до неї метрів сто йти прямо, при дорозі, говорить, та яка ж це капличка, це «трупарня», там 12 людей поховано…
І справді до каплички було не далеко, розташована вона при дорозі на старому польському занедбаному цвинтарі.
З 1994 році саме у цій каплиці відправляють Служби Божі для місцевої громади римо-католиків. Каплицю-усипальницю у 1847 році збудував Жебровський (що був власником поселення з 1790 р.). Очевидно, каплиця Жебровських пізніше опинилась у розпорядженні родини Чарторийських і Скшинських. Сьогодні ця святиня є гробівцем цих вище згаданих родин.
Костел, на жаль, в Журавно не зберігся, за часів радянської влади він був дуже пошкоджений, на поч. 50-тих його розібрали та спорудили на його місці дитячий майданчик.
На старому цвинтарі, біля каплиці, знаходяться ряд цікавих гробівців і надгробків, які при бажанні можна оглянути.
Повернімся, до моєї розмови з жінкою, коли я запитав її про костел, вона сказала що це була найгарніша святиня Жидачівщини і пам’ятала її ще як була молодою. Коли я запитав, чи збереглася синагога у Вас — божниця, то це тепер використовується як пошта, значно перебудована…

Синагога в Журавно походить із середини 18 століття.
Ну і нарешті про палац — «а він от-там на горбку, серед парку що біля заправки». Ввічливо подякувавши, я подався на огляди палацу.
Палац, те шо про нього я знав, дійсно перебуває в запущеному стані, ще й до того всього він горів у 2004 році. Ззовні дуже обшкрябаний, понищений; після того як я побачив забиті вікна і заперті двері, я зрозумів в середину мені зась…

Палац місцевого магната Антонія Скшинського збудований у середині 19 століття є пам’яткою архітектури місцевого значення. Належав також і родині Чарторийських. Палацовий комплекс розташований на території парку 18 ст., серед ряду цікавих споруд, що були частиною колишнього маєтку — це конюшня-манеж (1 пол. 19 ст.), службовий будинок 19 ст. На території парку розміщений також і дитячий інтернат.
Оскільки палац був замкнений, чого я не сподівався, тож всередину я не потрапив, але через вибите вікно, вдалось зазняти фрагмент інтер’єру…

Над входом розміщенний родинний герб Скшинських або Чарторийських (?), власників маєтку.

Ну і на кінець, палацово-парковий комплекс оточують частково зруйновані мури, які наче мають відношення до замку (на думку Пшика), як на мене — це палацові мури, хоча…